На головну Контакт Пошук
 
Центр Місцевої Демократії
Події
Прес-конференція – представлення Центру місцевої демократії
05.07

Стенограма прес-конференції - презентації «Центру місцевої демократії»

Місце проведення: агентство УНІАН,м.Київ, вул.Хрещатик,4,

Час проведення: 15-00 – 16-00.

Олександр Мосіюк : Щойно створений Центр місцевої демократії є ініціативою інституту демократії ім. Пилипа Орлика. Проект виник не на пустому місці. Він базуватиметься на великому досвіді, напрацьованому фундацією Україна-США, Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика. Зокрема, на досвіді таких програм, як «Програма партнерства громад», яка тривалий час уже здійснюється в Україні за підтримки американських спонсорів. Наш проект є черговим кроком у цьому напрямку і має на меті розширити вплив громадськості на процеси реформування місцевого самоврядування, на процеси розвитку місцевої демократії. Я приведу кілька цифр, що засвідчують наші здобутки. Так, «Програма партнерства громад» на сьогодні співпрацює в різних формах із 1700 українськими громадами, має серед своїх партнерів 42 українських міста. Через програми співпраці з нами десятки українських мерів, сотні депутатів та працівників органів самоврядування пройшли стажування, навчання в США, вивчали кращий світовий досвід управління містами, навчались будувати систему влади на місцевому рівні.

Перш ніж я вам розповім про Центр місцевої демократії, про його завдання і мету, дозвольте представити вам нашу гостю, нашого спонсора, доктора з Вашингтону, головного директора відділу Європи та Євразії Фонду Підтримки Демократії пані Надію Дюк. Я запрошую її до слова, вона трошки розкаже про діяльність свого Фонду, про те, чому вони підтримують такі ініціативи, як Центр місцевої демократії.

Надія Дюк : Дуже дякую, що запросили мене до слова. Перше мушу сказати, що мене запросили на прес-конференцію щойно вчора, так що можливо я трохи не підготовлена. Але я сподіваюся, як будуть у журналістів якісь запитання, то після виступів запитуйте. Я думаю, що така ініціатива, та програма, яку ми підтримуємо, буде дуже плідна, дуже цікава. Вона тільки починається, так що я своєму другу передам після того слово, щоби він в деталях пояснив, як це має бути. Але може вам цікаво довідатися про інститут, який я репрезентую, тобто Національний Фонд Підтримки Демократії. Чому ми взагалі тут є, що ми робимо, що ми робили в минулому, - така коротка історія. Ми фондуємо різні проекти від 1988 року. Я бачу тут є деякі молоді між вами, можливо вони навіть не пам’ятають, що було 1988 року. Але якраз тоді, у Вашингтоні, коли наш Фонд був на 4-му році існування, наші директори подивилися на Радянський Союз і вирішили, що національно-демократичні рухи, деякі групи, що там існували, варто підтримувати тому, що це доведе до демократизації Радянського Союзу. Це не була дуже популярна ідея тоді, але директори нашого Фонду вирішили, що так треба робити, і ми почали тут деякі програми підтримувати. В ті часи були дисиденти, і, я пам ’ ятаю, деякі наші фонди йшли на підтримку «Українського вісника», редактором якого був покійний В ’ ячеслав Чорновіл. Також коли виник Рух , на початках, перед тим, як він став політичною партією, також деяку підтримку від нас діставали. Також, може вам буде цікаво, такий зв’язок з сучасністю: коли Інститут ім. Пилипа Орлика вперше почав свою діяльність на тлі US - Ukraine Foundation , ваша перша леді Катерина Чумаченко тоді працювала в тій структурі. Вони один з перших своїх грантів дістали якраз від нас, від Endowment For Democracy . Я думаю, пані Катя це пам’ятає разом зі всіма, хто ще далі працює. Так що видно, наші фонди все таки якусь користь задіяли. Від того часу постійно підтримуємо різні інститути, аналітичні центри, молодіжні групи, жіночі центри. Ключові програми, які працювали десь років з 10, допомагали збудувати громадянське суспільство, що минулого року вибухло в Помаранчевій революції. Я дійсно вірю, що така підтримка, не тільки фінансова, але до великої міри моральна, зв’язок із заходом дуже допомогли. Цей Центр називається місцевої демократії, так що, я бачу, від демократії не можемо втекти. Але час від часу треба застановлятися, яка демократія і куди ми йдемо.

Я можу трохи сказати про те, як наш Фонд тепер дивиться на політику і події в Україні. Ми бачимо, що є досить сильне суспільство щодо розвитку демократії, але тепер треба дивитися в регіони. Тому, що від того часу, що Верховна Рада стала так би сказати по пропорційних списках, кожний депутат може більше відповідає своїй партії, ніж виборцям чи громадянам, потрібно створити зв ’ язок між центром і регіонами. Наші директори переглянули цей проект і підтримали, тому що бачимо: наступний етап будування і скріплення демократії може здійснюватися через працю з місцевими інститутами і громадськими організаціями. Щоби їх більше зв’язувати з тим, що відбувається в центрі, у Верховній Раді , з депутатами. Щоби ті часом виходили з свого будинку і бачили, що тут є громадяни, які вже чекають на якусь діяльність і підказувати їм, що треба робити. Я думаю, що Центр місцевої демократії буде сприяти тим процесам.

Олександр Мосіюк : Шановні друзі! Я зараз вам розповім про Центр місцевої демократії, а потім буду відповідати на ваші запитання. Насамперед я відзначив би, що місцева демократія - це невід ’ ємний сегмент демократичного устрою кожної країни. І, власне, Україна в цьому відношенні має дуже славний і гарний досвід саме місцевої демократії. Більш того, основні великі демократичні процеси останніх десятирічь в Україні відбувалися при найактивнішій участі представників місцевих громад. Згадайте початок 90-х років, коли демократичні процеси починалися з місцевих подій: зі Львова, Київської міської ради, з процесів, які потім уже охоплювали всю країну. І під час Помаранчевої революції першими, хто підтримав демократичні процеси і на офіційному рівні включився в боротьбу, були органи місцевої влади. Саме вони посилали людей на Майдан, ухвалювали рішення про невизнання результатів виборів, на яких нечесно переміг представник чинної влади. А якщо говорити в історичному контексті, то місцева демократія в Україні взагалі має дуже велику історію. Це і давні українські міста, які володіли Магдебурзьким правом, і козацькі традиції.

Тут можна дуже багато говорити, але сьогодні питання місцевої демократії таке актуальне, як і на початку 90-х років. Тут є своя специфіка проблеми. В Україні багато вдалося зробити в плані розвитку демократії, найбільші досягнення у нас звичайно в сфері ЗМІ. А от місцевому самоврядуванню не щастить. 15 років точаться розмови про реформу. Про те, що місцеві ради повинні мати свою компетенцію, що в них повинні бути свої бюджети, що влада повинна бути поділена між різними рівнями самоврядування, що центральна влада не повинна втручатися незаконними методами в діяльність місцевої влади, що міські громади повинні самі розпоряджатися тими коштами, які їм належать. Але всього цього немає. Тому що ми залишаємся в інституційному відношенні майже в тому самому стані, в якому були 15 років тому. Зміни дуже малі. Хоча суспільство суттєво змінилося, змінилася центральна влада, значно зросла свідомість громадян, але структура влади залишилась архаїчною, практично такою, як і 15 років тому, - тобто мімікрією комуністичної системи.

Ви знаєте, що в нас державні адміністрації в районах, областях розпоряджаються коштами. Існує парадокс. Ми різко демократизували суспільство, до певної міри реформували центральну владу, але не змінили систему влади на місцевому рівні. Тому маємо сьогодні депутатів без повноважень. І вони всі займаються великою політикою. Провели пропорційні вибори на місцевому рівні і що бачимо? Депутатам потрібен простір для якогось руху, а в них немає повноважень, тому, що майже все, від чого залежить життя людей, залишилось в компетенції адміністрації. Реформа місцевої влади не здійснюється? Чому? Тому що це надзвичайно складна проблема, надзвичайно комплексна. Можна реформувати конкретну галузь, бюджет, міністерство, окремі економічні реформи поетапно здійснювати, а тут виявляється, що місцева реформа потребує надзвичайної комплексності. Вона включає і реформу адміністративно-територіального устрою, і перерозподіл повноважень між рівнями самоврядування, значну децентралізацію влади, якісну зміну повноважень держадміністрацій, бюджетну, освітню, медичну реформи. Це все можна здійснити тоді, коли в суспільстві буде накопичена відповідна політична воля. І не тільки у політиків, а і у тієї маси людей, які працюють в сфері самоврядування, в місцевих громадах. Люди повинні відчути , що вони є членами територіальної громади, що в них є гідність, як громадянина своєї країни, національна гідність, гідність члена своєї територіальної громади, яка також має права, які потрібно вміти відстоювати: права на чисте повітря, на теплу домівку, на чесний суд, на якісне медичне обслуговування. Це все наша з вами проблема, як громадян. І я думаю, що наш Центр буде намагатися стати активним громадсько-політичним гравцем у просуванні місцевих реформ. Інструменти для цього нам дає українське законодавство, дає наш досвід. Ми будемо працювати обов’язково з Верховною Радою України. Насамперед, з профільними комітетами парламенту, будемо робити експертизу законопроектів, будемо допомагати, щоб ці законопроекти були зрозумілі тим, кому їх виконувати, тобто представникам місцевої влади. Ми будемо розповідати громадянам про необхідність змін.

На мою думку минулий рік в плані реформи місцевого самоврядування був роком великих політичних спекуляцій. Створили в уряді відповідну структуру на чолі з Безсмертним, вона ніби оприлюднила концепцію реформи, але до людей це не дійшло, на жаль. Почалися колосальні політичні спекуляції. Не зрозумівши, що то за реформа, для чого вона, як її належить проводити, почалась боротьба, з дискредитацією влади, політичних сил і знову все як було, так і залишилось. Ми, як Центр, будемо скрупульозно, терпеливо людям пояснювати, навіщо і яка потрібна реформа, яка вигода від цього людям, чому це потрібно саме виборцям, в першу чергу, а не чиновникам, бюрократам, які хочуть отримати від реформи додаткові повноваження. Є в місцевих питаннях такий принцип, який називають принципом субсидіарності. Тобто послуги, які надає влада людям, повинні бути зосереджені якомога ближче до місця їх надання. 90 % питань, які хвилюють людей повинні вирішуватися в їхній громаді, і лише 10 % в області, в Києві і т.д.

В яких формах ми збираємось працювати? Будучи громадською інституцією ми будемо акумулювати і систематизувати інформацію, яка стосується історії, подій, стану місцевого самоврядування в Україні. Інформації є дуже багато. Але на жаль, сьогодні ви навіть не знайдете результати місцевих виборів ніде. Вони ніби є, і в той же час їх немає. От спробуйте знайти в якомусь районі результати місцевих виборів. Нічого ви не знайдете. Тому що немає інформаційних належних ресурсів, які зроблені правильно, аналітично і до яких є доступ. Ми б хотіли стати в першу чергу центром, який акумулює подібну інформацію. Тому одним з пріоритетів Центру є створення бібліотеки місцевої демократії. Бібліотеки як в звичайному сенсі - з книжок, видань, журналів так і електронної бібліотеки.

І, звичайно, ми будемо співпрацювати з усіма існуючими структурами, які мають відношення до місцевого самоврядування. Кілька тижнів тому в Україні було конституційовано клуб мерів України. Я став його членом. Сподіваюсь, мені це допоможе співпрацювати з великим загалом мерів. Будемо співпрацювати з місцевими адміністраціями, місцевими депутатами, з ВР України. Я не буду довго затримувать вашу увагу і з приємністю відповім на запитання. Будь ласка, задавайте пані Наді і мені запитання.

Світлана Яременко , журнал «Аспекти самоврядування»:

- Ми знаємо, що на сьогоднішній день існує багато солідних громадських організацій, які займаються місцевим самоврядуванням. Наприклад, Асоціація регіональних та місцевих влад, Фонд підтримки місцевого самоврядування при Президенті України, Асоціація міст України, на регіональному рівні також. Чим буде відрізнятися діяльність вашого Центру від усіх інших і завдяки чому ви плануєте досягти успіху? На відміну від тих організацій, які теж досягли успіху, але нічого ж не міняється, як Ви кажете, вже 15 років.

Олександр Мосіюк : Вибачте, я хотів би уточнити. Я не казав би, що взагалі нічого не міняється. На сьогодні вже напрацьована велика законодавча база, є проекти законів включно з проектами змін до конституції, розроблено кілька концепцій реформи місцевого самоврядування. Але нічого не втілюється в життя. Ситуація дуже подібна до процесу вступу України в НАТО. Україна вже 15 років вступає в НАТО, є теж прекрасні програми, але, як показують дослідження, люди все гірше і гірше думають про НАТО. Я вважаю, що це наслідок недостатньої роботи з громадськістю, великий брак просвітницької роботи. Ми хочемо на це зробити акцент.

До речі, щодо євроатлантичної інтеграції, я вважаю, що це також буде одним із завдань нашого центру. Якщо місцеві громади не будуть працювати над цим питанням, то також буде дуже складно. Ми будемо переконувати людей у вигідності вступу до Північноатлантичного альянсу України, тому що це є, на мою думку, фундаментальне питання, без якого неможлива євроінтеграція. Місцева демократія також повинна займатися цим питанням, як і всі інші структури влади. Перший наш пріоритет - це публічна діяльність.

Друге. Необхідно створити якісно нові інформаційні ресурси, до яких буде широкий доступ громадськості. Я буваю на багатьох круглих столах, в нас є надзвичайно розумні експерти. Але, на жаль, експертне середовище іноді нагадує замкнуті організації. Сіли, між собою поговорили, один одному роздали якісь брошурки, буклетики, а люди нічого про це не знають. Поїдьте в якесь село чи містечко і запитайте, що вони знають про місцеве самоврядування. Нічого не знають. Ми б хотіли, щоб наша діяльність була більш публічною, більш агресивною в хорошому розумінні цього слова. Щоб ми працювали саме як інституція громадянського суспільства, а не як група глибоко законспірованих науковців.

УНІАН:

- Що ви будете робити? Якщо ви створите бібліотеку, ніхто з села не приїде і не буде читати. Скажіть будь-ласка, як ви самі будете популяризувати свою діяльність.

Олександр Мосіюк : В самий різний спосіб. В тому числі і проводячи прес-конференції у вашому високошановному агентстві. Будемо давати інтерв ’ ю, виступати в газетах, журналах, на радіостанціях, на телебаченні. І будемо намагатися робити це в такий спосіб, щоб людям це подобалось, щоб вони хотіли про це знати. А щодо сіл, я думаю, є такі видання, які люди і в селах читають. Будемо друкувати наші матеріали в цих виданнях. По-друге, будемо працювати через місцеві органи влади, робити їх учасниками нашого проекту. Я сьогодні говорив про клуб мерів. Він може стати досить впливовою структурою. Отже, робота з людьми. Щоденна. Форм є безліч. Аби вистачило часу, енергії, бажання. Я думаю, якщо ми будемо спільно з вами діяти, успіх прийде. Дякую.

Всесвітня Служба Радіо України :

- Скажіть будь-ласка, наскільки ви реально оцінюєте ваші сили. Ви перечислили багато цілей, але які з них ви можете реально досягти і за який термін?

Олександр Мосіюк: Я сказав, що одна із цілей - це створити інформаційний ресурс. Перший термін нашого проекту, на який він організований - це рік. Але я думаю, що перший рік буде роком старту і ми обов‘язково знайдемо форми, щоб проект набув ширших обрисів і став більш фундаментальною ініціативою. Думаю, за рік ми прозвітуємось і розкажемо вам, що нам вдалося зробити, а що не вдалося. Я не будую Нью Васюки, я вам розказав про проблеми, про цілі. В Україні є багато громадських організацій, врешті є влада, є президент, який також цим питанням займається і всі структури влади повинні відповідати за те, в якому стані місцеве самоврядування. Наприклад, я читаю коаліційну угоду коаліції демократичних сил, і я страшенно засмучений , що з усього контексту глибоких реформ, які необхідно провести в сфері місцевого самоврядування витягується як домінанта законопроект 3207-1. Я знаю, що це ініціатива переважно однієї політичної сили, з ініціативи якої відбулася політреформа, на превеликий жаль з великими негативними наслідками. Ця політична сила намагається зробити панацеєю місцевої демократії 3207-1. А моя особиста думка така: якщо цей закон 3207-1 буде прийнятий і не буде обумовлено його прийняття іншими законами, зокрема, якщо будуть ліквідовані місцеві адміністрації на районному рівні і практично позбавлені повноважень адміністрації обласні, і не буде створений інститут префектів, тобто не будуть створені органи з префекторальними функціями, якщо не будуть інші закони прийняті, то ми отримаємо не тільки території без НАТО і без української мови, ми отримаємо в Україні території без центральної української влади взагалі. І Україна буде перебувати в стані дезінтеграції під владою місцевих регіональних кланів. Я думаю, що політикам треба остудити голови і вирішувати питання реформи місцевої влади дуже розумно, з акцентом на українські національні інтереси, а не амбіції Олександра Мороза. Ми, як Центр, будемо дуже рішуче і категорично висловлювати свою позицію. Ця коаліційна угода ще не надрукована, можливо є ще якісь додатки, які я прочитаю і скажу, що помилявся, що я надто емоційно реагую на це. Але на превеликий жаль поки що так. І на останньому круглому столі, який проводив Секретаріат Президента спільно з Фондом підтримки місцевого самоврядування при Президенті України, говорили про те, що дійсно є небезпека зруйнувати навіть те, що є. Не створимо нічого цивілізованого і будемо знову ходить по колу.

Уже сьогодні ніби провели велику демократизацію на місцевому рівні. Провели місцеві вибори на пропорційній основі. Я хочу вам привести деякі статистичні дані. До чого привела, наприклад, так звана реформа місцевих виборів, бо реформою в позитивному смислі назвати її поки що я не можу. Ми отримали, наприклад, що в Одеській області 68% місцевих громад не мають жодного представника в обласній раді, в Дніпропетровській обл. - 65,7%. Львівська обл., щоб не складалося враження, що тут є регіональна специфіка - 37,9% не мають жодного представника в обласній раді. Це один процес. Другий процес. Утворюються так звані коаліції. Мені це трошки нагадує Швондера, якщо ви пам’ятаєте «Собаче серце» Булгакова. Такі от комсомольські процеси відбуваються. Утворюють комісію депутатську, де опозицію повністю вишвирюють, навіть в члени комісії не записують, не те що не дають їм керівних посад. Наприклад, в Криму є випадки, коли Партія Регіонів в такий спосіб створює бюджетні комісії в Радах, де жоден представник від опозиції навіть рядовим членом комісії не включається. Тобто повна монополія. Фактично чи не тоталітарна система запроваджується на місцевому рівні в результаті пропорційних виборів. То хтось повинен це людям розповісти. Так, ми хотіли реформи, хотіли підняти роль партій, але ми їх підняли до того, що отримали прямо протилежний ефект. Я звертаю на це увагу. І ми будемо домагатися, щоб в нас дійсно були європейські стандарти, щоб ми наближувались до європейської, а не до африканської країни. Коли ми щось змінюємо, то повинні глибоко продумати, які будуть наслідки. Вже вистачить на граблі наступати. Тому ми прагнемо і в цьому контексті працювати.

« Kyiv Weekly »:

- Скільки грошей вкладено у цей проект і чи не знайшлося якогось вітчизняного інвестора, який би просував демократію такими шляхами, як ви сказали?

Олександр Мосіюк : Я зараз не пам ’ ятаю точної цифри. Це не є велика цифра, десь на рівні 50000 $ . Ми намагаємось шукати і українських спонсорів також, українці повинні навчитись самі підтримувати, в тому числі і фінансово, свою демократію. Ми дуже вдячні, що нам надають допомогу наші друзі із США. Це прекрасно. Але ми будемо намагатися шукати і українських спонсорів. Ті плани, що я оприлюднив, дуже масштабні. Потрібно набагато більше ресурсів, щоб можна було залучити більше людей, щоб ці плани можна було реалізувати.

Надія Дюк : Хочу додати на цю тему. У нашому Фонді таємниць нема. Можна зайти на наш веб-сайт, там кожного року публікується, хто дістав які гранти, в яких розмірах, які цілі. Будь-яка людина в Америці чи поза Америкою може звертатися до нашого Фонду і просити будь-які документи, що-небудь, що стосується інформації і ми зобов’язані по закону надавати. Це є свобідний доступ до інформації, який вже є втілений у нашій американській демократії, буде цікаво подивитися, як це піде далі в Україні. Щодо місцевих спонсорів, я би також хотіла побачити їх включення, тому що я знаю, тут щойно опублікували список 30 найбагатших чоловіків - жінок між ними на жаль нема, - я бачу, що це шалені, величезні суми грошей. Вони є громадяни України і повинні трохи дбати. Я знаю, що є меценати, вони дають на різні культурні проекти, гуманітарні, я знаю, що проти СНІДу також є місцеві фонди. Але все ж таки, треба може дати навіть якісь семінари вашим олігархам, провадити якийсь вишкіл, чому потрібно підтримувати також громадянське суспільство, чому це є краще для них, для їхніх бізнесів, щоби суспільство росло демократичним способом і прямувало до заходу. Тому що кінець кінців для них буде краще також. І ми тоді зможемо зложити всі наші папери і сказати «бай-бай» Україні, сказати, що тут вже є демократія і ми тепер можемо переїжджати кудись інше з своїми грішми.

Олександр Мосіюк: Вони вже почали підтримувати культурні акції, такі як реставрація музеїв, але поки що серйозних спонсорських коштів у громадські організації ще мабуть не було.

Наталія Беліцер, Інститут демократії ім. Пилипа Орлика .

- Шановний пане Олександре. З огляду на відому тезу про полікультурність українського суспільства скажіть будь-ласка, чи передбачений вами в діяльності Центру місцевої демократії такий напрямок роботи, як, наприклад, проблеми втілення національно-культурної автономії. Йдеться про етно-культурний розвиток саме місцевих громад і ставлення до цього питання. Бо перше зазвичай вважається індикатором рівня демократичності і цивілізованості суспільства. З іншого боку, владі на місцях і органам самоврядування, на мій погляд, гостро бракує розуміння цих проблем і менеджменту, як цими всіма процесами займатися. Тому, чи збирається ваш Центр цю нішу, яка зараз зовсім пуста, певним чином заповнити?

Олександр Мосіюк : Я знаю, що ви є великий фахівець в питаннях кримських татар і не тільки, і в мене також є багато особистих стосунків з деякими громадами, з національними меншинами України. Я вважаю це дуже добре було б, якби наш Центр також і цими проблемами займався. В рамках цього проекту, який ми на цей рік спланували, в нас це поки що не передбачено. Але в плані на майбутнє, якщо наш проект знайде можливість розширити свої межі, знайде нові кошти, безперечно було б дуже цікаво і дуже корисно цими проблемами також займатись.

УНІАН:

- Скажіть будь-ласка, що буде являти собою ваш Центр організаційною структурою у цей перший рік? Зокрема ви сказали, що плануєте давати експертизу нормативним актам. Ви будете робити це своїми силами чи залучати експертів?

Олександо Мосіюк : Ми будемо залучати експертів, тому що наш Центр не є якоюсь окремою інституцією від Інституту демократії, це є просто група людей, які працюють в рамках Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, які ведуть цей проект. Він не має свого окремого офісу, поки що, не має якоїсь спеціальної своєї структури. Але я думаю, що це все питання майбутнього, питання розвитку. Ми будемо залучати експертів, у нас є дуже багато людей, які із задоволенням, (принаймні попередні розмови це показали), готові з нами співпрацювати. Це фахівці, юристи, які будуть робити експертизи, а ми будемо вже, як організація, їх презентувати відповідно.

Взагалі, однією з основних форм роботи, яка передбачена проектом, є організація круглих столів у ВР України. У нас їх передбачено досить багато, орієнтовно сформульовано тематику. Хочемо, щоб активними учасниками круглих столів у ВР стали профільні комітети парламенту. Насамперед це Комітет з державного будівництва і місцевого самоврядування, Комітет з правової політики, інші комітети. Безперечно бюджетний комітет залучимо обов’язково, оскільки місцеве самоврядування - це і питання бюджетної реформи також. Якщо у вас будуть пропозиції до нас і у вас є такі люди, ми із задоволенням зустрінемось і можливо домовимось про співпрацю.

- Питання до пані Наді. В чому ви бачите перевагу місцевого самоврядування в Америці і що на вашу думку слід перейняти?

Надія Дюк: На жаль, я не є експерт по місцевому самоврядуванню в Америці. Там взагалі зовсім інша структура державоуправління. Америка є федерація. Кожний штат має свої бюджетні і федеральні відповідальності. Наприклад, коли людина платить податки, платить місцевому уряду і також окремо федеральному уряду. Це зовсім інша унітарна структура держави. Але в Америці взагалі є набагато менше уряду, менше управління, дійсно на місцевому рівні дуже мало відбувається політики, тому що урядовці, мери дістають свою підтримку для таких справ, що вони знають, як чистити вулиці, давати школам все, що потрібно, (бо школи фондуються з місцевого бюджету), як займатися місцевими гуманітарними закладами, щоби лікарні пристійні були, щоб людям краще жилося в їхньому місті. І дуже мало відбувається такої партійної політики, так що не знати навіть хто з якої партії є. Так що не знаю чи є навіть підстава, де можна порівнювати. Бо я також не є фахівець з бюджету, але основа іде з бюджету, скільки залишається на місці з податків, а скільки іде в центр. Я не можу порівняти, але якби я тим займалася, я би починала з того. Бо там де є фінансова підстава, там є дійсно можливості для корисних справ. Є також можливості на корупцію, але з тим вже треба боротися.

Олександр Мосіюк : Пригадую, ще в 1992 році я брав участь, працюючи заступником голови Київської міської ради, у підписанні угоди про поріднення Києва і Чикаго. Нам розповідали, що в Чикаго відбулися нові вибори мера. Перед тим була мером людина, яка невчасно сніг прибрала і його міська громада відкликала. Тобто дуже високо розвинена демократія на місцевому рівні, люди могли мера відкликати в такому місті як Чикаго. Ви уявіть собі. А у нас сільського голову відкликати неможливо. Він може, як кажуть, уже продав сільраду, а його відкликати не можна. Немає законодавства належного і люди не вміють і не можуть це зробити. І щодо коштів, в Україні дійсно кошти місцевих бюджетів дуже незначні. Наприклад, Мінфін називав цифру, що в 2004 році лише 6% складали кошти місцевих бюджетів від загального розміру зведеного бюджету. 6% - це надзвичайно мала цифра, яка притому зменшилась від початку 90-х років з 15%. Правда, зараз знову більше, зараз помітно ця цифра збільшилась. Більшість коштів місцеві громади отримують назад у вигляді субвенцій і трансфертів з державного бюджету України. Хоча цей процес є в кожній країні, очевидно він в Україні і залишиться, тому що дуже велика є нерівномірність економічного розвитку між регіонами. Тому держава завжди буде частину коштів перерозподіляти, бо деякі громади просто не виживуть. У них немає своєї податкової спроможності, нема з чого податки збирати. Але безперечно, що в результаті реформи має бути збільшена власна податкова база місцевих громад. Вони повинні мати значно більше власних коштів. В 1992 році бюджет Чикаго складав 20 млрд. дол. А в нас сьогодні весь бюджет України – це 30 млрд. дол.

Дуже вам дякуємо за вашу активну участь, за те, що ви нас слухали, що вас цікавила наша позиція, наші плани. І я хотів би, щоб наша співпраця стала постійною. Я завжди з великим задоволенням відгукнусь на ваші запрошення, готовий надавати вам інформацію, коментарі, брати участь у ваших передачах. Дякуємо за увагу.

18.03
Круглий стіл «Політичні партії в системі місцевого самоврядування: проблеми, тенденції, перспективи»
26.02
Круглий стіл «Шляхи, методи та технології підвищення якості адміністративних послуг місцевого самоврядування»
25.01
Круглий стіл «Місцева влада в інформаційному суспільстві. Електронне врядування: концепція, практика, виклики»
30.10
Круглий стіл за підсумками проведення Європейського тижня місцевої демократії
06.09
Круглий стіл «Місцеве самоврядування в контексті громадянського суспільства»
26.07
Круглий стіл «Питання місцевого самоврядування у програмах політичних партій»
27.06
Круглий стіл «Співпраця місцевої влади із засобами масової інформації»
27.05
Круглий стіл «Бюджетна система місцевого самоврядування. Перспективи реформування»
18.04
Круглий стіл на тему: «Післявиборчий рік місцевого самоврядування. Тенденції, проблеми, перспективи»
21.03
Круглий стіл на тему: «Маркетинг громади, регіону, країни»
© Copyright 2011
Інститут демократії
імені Пилипа Орлика
Всі права захищені