На головну Контакт Пошук
 
Центр Місцевої Демократії
Події
Круглий стіл на тему: «Муніципальний менеджмент: кадрове забезпечення системи місцевого самоврядування».
21.12

Круглий стіл на тему

«Муніципальний менеджмент:

кадрове забезпечення системи місцевого самоврядування».

Вітаю всіх учасників круглого столу від імені Фундації «Україна-США» та Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, який є також від нашої «Програми партнерства громад». Ми надіємося, що сьогоднішній ранок буде плідний, а після обіду відбудеться засідання клубу мерів. Після того запрошуємо вас на маленьке святкове прийняття з нагоди Миколая, Різдвяних Свят і Нового Року. Сьогодні ми можемо поговорити про всі зміни, які чекають адміністративну реформу, можемо обмінятися думками, що далі робити, почути про плани Держакадемії, яку, як ви знаєте, очолила Віра Нанівська. Сьогодні має бути цікава дискусія. Маємо надію, що в майбутньому, як і в минулому ми будемо працювати разом, щоб розвивати демократичну Україну з новими інноваційними змінами. Плідної роботи! Передаю слово Олександру Мосіюку.

Олександр Мосіюк, директор Центру місцевої демократії при Інституті демократії ім. Пилипа Орлика:

Шановні друзі! Це в нас уже 5-й круглий стіл, який ми проводимо в рамках нашого проекту. Дуже цікаві дискусії у нас завжди. Характерно те, що, яку б ми тему не взяли, ми все рівно виходимо на те, що потрібно робити комплексну реформу місцевого самоврядування. Але безперечно кожна тема має свою специфіку, свої особливості, має свою «дорожню карту» вирішення проблем. Питання кадрового забезпечення є одним з пріоритетних в системі місцевого самоврядування. Там є багато слабких місць, багато потрібно зробити на рівні держави, на рівні Кабінету Міністрів, Верховної Ради для того, щоб дійсно поставити на вищий рівень кадрову службу в системі місцевого самоврядування. Будь-які питання будуть вирішуватися лише за умови високого професіоналізму працівників системи місцевого самоврядування, коли рівень розуміння проблем цими людьми буде належним. Людина є головною рушійною силою будь-яких проблем. Я запрошую до слова Прошка Вадима Яковича.

Вадим Прошко, старший радник з питань місцевого самоврядування Фундації «Україна-США»:

Я хотів би почати з дуже принципових питань. Стаття 6 Європейської хартії місцевого самоврядування. Параграф 1: «Без шкоди для більш загальних законодавчих положень органи місцевого самоврядування мають можливість визначати свої власні внутрішні адміністративні структури з урахуванням місцевих потреб і необхідності забезпечення ефективного управління».

Нагадаю, що Європейська хартія місцевого самоврядування ратифікована Україною і у випадку суперечностей між національним законодавством і положеннями хартії діють положення хартії. Коли я читаю цю статтю, я згадую багато питань, які мені задають, зауважень. Особливо часто звертаються з міст районного значення з питанням: чи можемо ми найняти на роботу спеціаліста? Я кажу: можете, у відповідності до 6 статті хартії. Так, але у відповідності до рекомендації Кабінету Міністрів не можемо. Найстрашніше у цій статті те, що автономія місцевого самоврядування абсолютно нехтується українським законодавством. Я просто скажу, що фонд зарплати віднесено до 1-го кошика. Тобто утримання штату органів місцевого самоврядування за своєю фінансовою логікою є делегованим повноваженням. Це страшно. Закон міняти ніхто не хоче.

Я зустрічаюся з абсолютно різними містами. Одне місто хоче розвивати у себе туризм. Для цього потрібні спеціалісти з туризму, з реклами, а вони не можуть їх зайняти. Тому що є рекомендація, згідно з якою у них такі посади не передбачені. В іншому місті абсолютно інша ситуація, вони б зробили інший склад виконкому, але вони цього зробити не можуть. Навіть якщо намагаються, починаються проблеми з КРУ і таке інше.

Але ще більш цікавою у цій статті є друга частина. «Умови служби співробітників органів місцевого самоврядування повинні дозволяти добір висококваліфікованого персоналу з урахуванням особистих якостей та компетентності. Для цього забезпечуються належні можливості професійної підготовки, винагороди та просування по службі». Це мабуть найбільш дискусійна стаття Європейської хартії. Коли я аналізував ратифікацію Європейської хартії країнами Європи, я побачив, що у відповідності до умов Європейської хартії є можливість, ратифікуючи хартію, зробити застереження відносно певних параграфів і сказати, що ці параграфи в даній країні виконуватись не будуть. То цей параграф є рекордсменом в Європі. Найбільша кількість країн відмовилися в повному обсязі виконувати саме цей параграф про забезпечення умов праці працівників місцевого самоврядування. Україна прийняла Європейську хартію без застережень. Україна вважає, що в цьому питанні все в порядку і виконується «добір висококваліфікованого персоналу з урахуванням особистих якостей та компетентності. Для цього забезпечуються належні можливості професійної підготовки, винагороди та просування по службі».

Страшним з моєї точки зору є закон про службу в органах місцевого самоврядування. Цей закон написаний просто щоб відбути урок. Взяли закон про державну службу, переписали його, замінивши деякі слова, деякі посади і на тому все. Щодо цього я знайшов звіт наглядового комітету (зараз він називається інституційним комітетом) Конгресу місцевих і регіональних влад Європи, написаний в 1997 році. Це чудовий документ, офіційний затверджений документ Ради Європи. Це чітка, красива і зрозуміла інструкція того, яким повинно бути законодавство щодо служби в органах місцевого самоврядування. Я хочу з цього звіту довести до вас кілька положень.

Перше. Метою є гарантія незалежності штату працівників органів місцевого самоврядування від центрального уряду. Це основний принцип, який витікає з принципу автономії місцевого самоврядування. Я от зараз дивлюся на мера і думаю, скільки часу його працівники звітують перед ним, а скільки вони звітують перед обласною державною адміністрацією. Про яку незалежність може йти мова.

Наступний принцип – це гарантія якісної роботи і неупередженості штату працівників з точки зору політичних змін. Абсолютно чітко в цьому документі написано, що заміна штатних працівників після проведення нових виборів і приходу до влади нової політичної сили допустима у виключних випадках тільки стосовно найвищих керівників в тому разі, якщо стає очевидним, що ці найвищі керівники не зможуть забезпечувати виконання нового політичного курсу. Цей документ передбачає, що службовці органів місцевого самоврядування наймаються на роботу на конкурсних засадах і з ними підписується безстроковий трудовий договір. Розірвати цей трудовий договір у випадку приходу до влади нового мера практично неможливо. Це загальна європейська практика. Цього у нас на жаль немає.

Третій пункт. Автори документу вважають абсолютно недопустимим поєднання роботи в органах місцевого самоврядування з депутатським мандатом в тій самій раді. Це абсолютно чіткий принцип, згідно з яким рада має контрольні повноваження. В деяких містах ситуація з цим була жахлива раніше і не набагато покращилась після нових виборів. Для прикладу скажу, що в Києві з 16 чи 17 заступників мера О.Омельченка тільки один не був депутатом. Про який контроль ради над виконавчими структурами можна говорити.

І друга частина, про яку ми сьогодні очевидно будемо багато говорити – можливості професійної підготовки і перепідготовки працівників місцевого самоврядування. Звичайно, ті умови служби, які зараз є не сприяють добору дійсно висококваліфікованих кадрів. Я хотів привести цифри працівників органів місцевого самоврядування, які не мають освіти, але потім зрозумів, що ті цифри нічого не кажуть. Я просто згадав одну свою знайому, яка вже 15 років працює завідувачкою організаційного відділу. Вона має вищу освіту, вона вірусолог. Яке відношення має вірусологія до організаційної діяльності? Але за статистикою вона йде як людина з вищою освітою і все в порядку. Ті сумні цифри недостатньої освіченості кадрів місцевого самоврядування насправді набагато сумніші.

Хто повинен займатися перепідготовкою? В одному з варіантів проекту закону про місцеве самоврядування, при чому в найбільш пропрацьованому, чітко записано: міський голова відповідає за регулярну перепідготовку і навчання працівників органів місцевого самоврядування. Дійсно, багато що може зробити сама рада. До мене зверталися: приїдьте до нас у місто, прочитайте для наших працівників лекцію, проведіть тренінг про законодавчі засади місцевого самоврядування на Україні. Я питаю: у вас є в штаті юрист? Є. Чому юрист не може провести лекцію для своїх працівників? Це є його обов’ язок. Якщо він не знає законодавчих засад, тоді який він юрист? До сьогоднішнього дня у нас немає кваліфікації магістра публічного управління. Це найперша кваліфікація працівника органів державної служби, місцевого самоврядування на заході.

Але багато зараз робиться в Україні і в розвинених європейських державах з навчання, перепідготовки працівників місцевого самоврядування недержавними організаціями, якою є, скажімо, Фундація «Україна-США». Щодо такого навчання ми розробили дуже цікаву і успішну модель. В цій моделі є два пункти. Це моя давня філософія. Перший пункт: визначення потреб навчання. Часто це робиться таким чином: ми йдемо до тих, кого збираємося навчати і питаємо: чому вас навчити? І одержуємо великий список. Я переконаний, якщо людина знає, чому їй треба навчитися, людина може піти в бібліотеку, взяти відповідну літературу і почитати. Завдання таких організацій як наша – знаходити такі ніші, теми, про існування яких люди не знають. Ми повинні пояснити людям, що ви не думали, не здогадувалися, що вам це треба знати, ми вам розказуєм. Фактично ми формуємо попит. І другий принцип, за яким ми давно працюємо – це результативність навчання. Це не кількість годин, яку ми начитуємо, не кількість людей, яких ми привозимо до нас на семінари, це реальні зміни, які сталися в містах в результаті того чи іншого навчання. Я щасливий з того, що ми наближаємося до 10-літнього ювілею програми і вже потрошку підводимо підсумки. Я щасливий бачити десятки міст, в яких за нашою допомогою розроблені стратегічні плани, сотні міст, в яких використовуються наші технології залучення громадян, а коли ми починали працювати 10 років тому терміну «залучення громадян» не існувало, люди не знали, що це таке.

Здається все. Дякую за увагу, сподіваюся ті проблеми, які я зараз поставив гідні того, щоб їх обговорювати і не тільки за круглим столом, а і на рівні, на якому приймаються рішення.

Анатолій Чемерис, віце-президент Національної Академії Державного Управління:

Я хочу розповісти про ті зміни, які ми започаткували в Академії і про те бажане майбутнє, ті очікування, які ми закладаємо в розвиток Академії і системи професійної підготовки державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування. 2 червня цього року Президент України поставив завдання перед Вірою Нанівською модернізувати систему професійної підготовки державних службовців. З того часу ми пройшли певний шлях і зараз можна трохи зупинитися на організації самого процесу, бо це вперше було зроблено в такий спосіб і він є цікавим і повчальним для інших структур і для нас самих. Ми утворили громадську раду, куди запросили представників громадських організацій і зацікавлених осіб, від секретаріату Президента, а також через засоби електронного зв’ язку звернулись до широкої громадськості щодо проведення консультацій, щодо модернізації системи професійної підготовки. Ми поставили ряд запитань. Перш за все – яку ідеальну Академію хотіли би бачити. Які проблеми є сьогодні в тій системі. Ми отримали понад тисячу відгуків і пропозицій і вони були дуже критичного характеру. Вони показують, що людям болить, що люди не байдужі, що вони хочуть змін.

Наступний крок. Ми подумали про шлях, як ми будемо проходити цю модернізацію, як будемо рухатись. Навчаючи інших ми почали навчатись самі, розбудовувати стратегію від сьогодення до бажаного майбутнього через 5-10 років. Коли ми почали критично аналізувати що відбувається сьогодні в системі професійної підготовки, ми визначили такі потреби. Я буду називати широкі, загальні потреби. Перш за все, це величезний розрив між потребами нової системи врядування, політичної системи і можливістю адекватної відповіді щодо підготовки службовців, які б працювали в нових умовах. Мова йде про багатопартійність, політичну конкуренцію і про те, чи хтось взагалі в державі навчає структури державного управління і місцевого самоврядування працювати в таких умовах. Чи ми маємо такі навчальні програми і чи можемо адекватно відповідати на ці виклики.

Наступна проблема, яка теж є надзвичайно важлива, це те, що знання які ми надаємо в Академії не переходять в повсякденну практику. Це теоретичні знання, які є потрібними, але відірваними від буття. Сьогодні це велика розкіш займатися пізнаннями кожної особи, не даючи інструментів, технік врядування і не допомагаючи їм реалізовувати на практиці нові вміння і навики.

Наступне – це власне сама система фінансування, яка сьогодні існує. Вона залишилась такою ж, яка була побудована в радянську добу. Надалі є вимоги і оплата праці викладацького складу, яка залежить від їхніх дипломів, і не враховує взагалі жодних компетенцій, які вони мають. А друге це те, що ця система недотична до категорії осіб, з якою працюють тренери, викладачі, це взагалі не враховується. Тобто, залежно від того, чи ми працюємо з спеціалістами, чи з міськими головами, оплата праці є та сама. Але навантаження є інше, він має готуватися по-іншому. Тому ця система, як влучно підмітила пані Віра Канівська, робить з нас або дурнів, або злочинців. Це проблема всіх навчальних закладів, які фінансуються з бюджетів – місцевого чи центрального. Ми проаналізували, наскільки це фінансування відповідає обсягу фінансування в країнах ЄС. В Україні воно є в 100 разів меншим ніж в країнах ЄС. Крім того ми побачили, що у нас немає цільової підготовки новопризначених осіб. Лише в 2005 році були зроблені спроби в регіональних інститутах провести підготовку новопризначених голів рад, міських голів. І це було на ентузіазмі зроблено, грошей на це виділено не було, люди пройшли 3-денні тренінги, а система залишилась такою ж, нічого зроблено не було. Система вимагає раз в 5 років проходити підвищення кваліфікації. Це абсурдний термін, з огляду на ті турбулентні зміни, які відбуваються в суспільстві. Терміни необхідно довести до 1,5 – 2-х років, щоб це було обов’язковим. І дуже важливим є те, що в складі нормативних документів (а їх є 98), які регламентують діяльність з підвищення кваліфікації, норми суперечать один одному. Часто ми стоїмо перед вибором: прийняти новий закон чи впорядкувати нашу діяльність в чинному законодавстві.

Крім того, ми побачили, що Академія за ці 10 років діяльності стала подібною до університетів. Вона стала закладом, де готують теоретиків. Коли ті люди приходять до вас на роботу в міські ради, адміністрації, ви часто зіштовхуєтесь з тим, що вони зовсім не знають практичної роботи. Вони знають теорії, які відірвані від життя. Вони не вміють працювати в системі адміністрування, яка існує в міських радах. Це проблема, яка має бути вирішена і це питання ми також закладаємо в основу змін і модернізації самої Академії. Крім того в Академії немає цілісного змісту підготовки. Вона нагадує пальці однієї руки, які не зводяться в кулак. Напрями підготовки, які самі по собі виглядають цікавими, не зводяться в єдине знання, яке могло би бути практично використане. Через це ми заклали в бажане майбутнє вирішення проблеми розриву в суспільних потребах і підготовці кадрів через формування нових підходів в підготовці кадрів. Перш за все ми говоримо про підготовку так званого золотого резерву, людей в посаду. Це вимагає спільної роботи з органами місцевого самоврядування, головдержслужбою, міністерствами щодо визначення вакансій в перспективі на 5 років. У нас в державі за останні 3 роки ротація кадрів в центральному апараті 20%.

Також ми не маємо в державі стажування вмонтованого в професійну підготовку службовців. Стажування існує само по собі і не є в навчальній програмі, а якщо є, то організоване на робочих місцях, звідки прийшли ці люди. Вони потрапляють назад в ті самі відносини, з яких вони були вирвані і тоді стажування не виконує тих функцій, які передбачені в завданнях. У нас в державі практично не працює ротація. Якщо ми готуємо людину на керівну посаду в міській раді, то важливо, щоб вона мала можливість пройти стажування крім органів місцевого самоврядування в адміністраціях, якщо ми готуємо заступника міського голови, то крім обласної адміністрації ця особа має пройти стажування в Кабінеті Міністрів. На стажуванні на відповідній посаді вона має відпрацювати хоча б 1 місяць з відповідними завданнями. Це ми також закладаємо в нашу майбутню програму. Також ми ініціюємо створення навчальних програм з демократичного врядування для університетів і передаємо це також в коледжі, школи. Проблема, що в нас немає середовища, яке б виховувало майбутніх посадових осіб. Це середовище в навчальних закладах неадекватно відповідає на потреби міста. Якщо є окремі програми, то це скоріше ініціатива цих навчальних закладів. Немає державної політики в сфері підготовки таких людей і програм. Власне ми ініціюємо ці програми разом з Міністерством освіти, думаю вже з наступного навчального року будуть вибрані пілотні університети, де такі програми будуть започатковані. Ми сподіваємось і на вашу допомогу, на підказку щодо тих потреб, які є у вас, ваше бачення, які ці програми мали б бути.

Крім того ми визначили три змістовних комплекси, які закладаються у всі навчальні програми. Це перш за все демократичне врядування – тут є і державне управління і місцеве самоврядування, це невід’ ємні частини. Бо ми постійно зіштовхуємося з нерозумінням державних службовців ролі і місця місцевого самоврядування. Наші західні партнери, від яких ми багато чого навчилися, часто не розуміють деяких речей, пов’ язаних з тим змістом, в якому ми живемо. Вони народилися в демократичному середовищі, і вони не бачать цієї потреби. Ми вийшли з тоталітарної адміністративної системи управління. Це зовсім інше. І ця абетка демократичного врядування сьогодні є надзвичайно важливою.

Два наступних комплекси. Це розвиток територій, або територіальне управління, і тут є великий блок місцевого самоврядування, управління містом. І третє – це європейські справи, як техніки і можливості в фінансуванні, участі в структуральних фондах, які ще не відкриті для України. Відкрита уже програма « Twining » і в цій програмі приймають участь різні міністерства, органи місцевого самоврядування. Міста на жаль поки що не приймають участі, але така можливість вже є в Україні. Дирекція цієї програми знаходиться в Головдержслужбі, директором є пан А. Вишневський. І власне ці 3 змістовні комплекси ляжуть в основу розробки програм для короткотермінового навчання, для підготовки золотого резерву і побудову нової магістерської програми з публічного врядування. Над цією програмою ми працюємо разом з нашими німецькими і французькими колегами. Основне завдання, яке ми поставили перед Академією – це перетворення знань в повсякденну практичну діяльність.

Олександр Орленко, директор Українського інституту підприємництва:

Погоджуюсь з виступами пана Прошка і пана Чемериса, дійсно були підняті нагальні питання, пов’язані з розвитком самоврядування і з підготовкою кадрів для місцевого самоврядування. Я хотів би висловити деякі свої бачення щодо цих проблем. По-перше, ніхто в Україні на жаль не говорить, що вища освіта перебуває в глибокій кризі. І ніякої програми нема. Рівень нашого міністра, пана Ніколаєнка, це рівень директора профтехучилища. Немає розуміння проблем, які треба вирішувать. Таке і міністерство. В якій країні може бути таке, що маркетинг читає людина, яка ніколи маркетингом не займалася. Банківську справу читає викладач чи професор, який жодного дня в банку не працював. Чому він може навчить?

Друге. Мало того, що людина має знати цю справу, вона повинна бути успішна в цій справі. А якщо вона просто працювала десь маркетологом, то вона не має ніякого морального права вчити когось. Спочатку покажи свої досягнення, чого ти досяг. Зарплати в Києві пропонуються такі, що не треба нікуди їхати на заробітки, так не можна знайти фахівця на ці гроші. Їх ніхто не готує. Вуз може дати сьогодні освіту, а про професію, кваліфікацію треба забути. Фахівця треба готувати не в аудиторії, а в полі, образно кажучи.

Хто потребує першочергової допомоги? Не великі міста і області, а села, селища, малі міста і райони. Туди повинна бути прикута першочергова увага. Обласні центри більш-менш самодостатні. А от в село потрібно вкладати, бо вже почалися там незворотні процеси, які б кошти не давати туди, багато сіл по Україні вимре. В ті села треба давати допомогу, але іншу, щоб вони дожили свій вік, як стара людина. Але є інші села, там міцний сільський голова, сформована команда, вони потребують серйозної допомоги, але вони вже не загинуть. Перша допомога полягає в тому, щоб допомогти їм в послугах для населення. Навчити їх надавати ці послуги. Раніше соціальну сферу утримували колгоспи або радгоспи, це була єдина структура. Її знищили. Треба допомагати у формуванні комунального підприємства і створення малого бізнесу. Дуже мало сільських голів мотивованих і це здебільшого природні дані і бажання щось робити. А більшість інертні, не знають і не хочуть робити. Відповідно такі і сільські ради.

Що стосується стратегії. Її нема в державі. На рівні держави вона не може сформуватись, якщо вона не сформована на рівні міста і на рівні району. На область ніякої уваги приділяти не треба, вони мають виконувати свої консультаційні, аналітичні функції, а не господарчі. Район основна ланка. Відроджуючи район відроджуємо область і Україну. Головна ідея – того, хто працює і хоче працювати треба підтримувати, а він сам визначиться. Але сьогодні треба одноосібникам надавати допомогу по кормам, насінню, по реалізації продукції.

А. Чемерис:

Сьогодні у нас з Академії на науку йде 94% - це докторанти, аспіранти, магістранти. Ви знаєте про стратегії, але ви не вмієте розробляти стратегії. Через те такі фахівці, які і далі випускаються, чи потрібні вони суспільству. Всього 6% коштів направлялось на підготовку людей «в посаду». Все інше на науку. Що ця наука принесла для громадянина, що це дало? Ми вчимо цих людей для того, щоб вони здійснювали надання послуг. Послуги є 2-х категорій. Послуги, які надають працівники, що працюють в Центральному Апараті або в Верховній Раді, послуги щодо обслуговування політичних фігур. І друга категорія працівників – це особи зорієнтовані на надання послуг громадянам – адміністративні, комунального характеру та інші. Цим послугам і треба навчати людей. Щодо наукової діяльності, то вона має носити прикладний характер. Для розвитку підприємництва в селі чи місті, для розвитку інфраструктури міста, як залучити додаткові кошти, як займатись маркетингом в тих структурах, які ніколи це не робили. Фундамент буде науковий, але орієнтація виключно прикладного характеру. Це дорога забавка – за кошти платників податків задовольняти наші наукові інтереси.

В.Прошко:

Ви поставили цікаві і принципові питання. Є міська рада, міський виконком, є наука і спеціалісти, а контакту між ними нема. Якщо є мер, який хоче щось цікаве робити, йому треба десь знайти спеціаліста. Академія чи університет випускає тих спеціалістів, але як їх знайти? З переходом на нову європейську політичну систему, коли відповідальність політичну починають нести політичні партії, ми можемо знайти місточок. От питання про мера. Якщо мер іде самовисуватися, то ніяким законом, європейським в тому числі, ви не примусите його пройти навчання. Якщо мер іде як представник партії, то партія, яка піклується про своє майбутнє, повинна подумати про те, щоб висунути людину добре підготовлену. Коли партія в певному місті одержує більшість, яка у неї мрія? Зробити собі імідж в тому місті. Прийшов мер, почав працювати, зібрав команду, він ще не партійний до цього часу. Місто змінилося, люди в місті відчули великі зміни і на наступних виборах вони голосують за ту ж саму команду. Сьогодні у нас немає політичних партій. Але я сподіваюся, що ця система поставить не тільки перед людьми, а і перед партіями певну планку і партії почнуть працювати.

О. Мосіюк:

При умові, якщо буде змінена виборча система. У нас був круглий стіл у Верховній Раді, де багато говорили про це. Висновок був дуже категоричний проти чинної системи місцевих виборів. Всі депутати, незалежно від фракції, категорично критикували цю систему виборів і вирішили, що вона має бути або мажоритарною для місцевих рад, для маленьких населених пунктів обов’ язково мажоритарною, а для більших населених пунктів пропорційною, але люди мають голосувати як за партію, так і за кандидата від цієї партії, тобто персоніфікованою. Але не така, коли формуються абстрактні списки.

Тетяна Миколаївна Островська, заступник міського голови м. Нова Одеса:

Я пропрацювала 25 років саме в такому малому місті, про які йде мова на сьогоднішньому круглому столі. Хочу звернутися до присутніх, давайте не будемо говорити про теорію, а вернемося до практики, до того, з чим ми безпосередньо працюємо в наших містах. Повністю погоджуюся з паном Прошко про те, що недосконала сьогодні законодавча база в місцевому самоврядуванні. От у нас проблема: в законі про бюджет 97 стаття, нас заганяють в штат. Нас повертають до 1997 року, щоб ми пішли по тим типовим штатам згідно постанови Кабінету Міністрів від 1997 року. Тобто, з 97 року певний час ми мали можливість збільшити свої штати. Для малого міста, такого як Мала Одеса, сьогодні ми можемо мати всього лиш 10 чоловік. Як я можу вирішувати питання охорони природи, якщо у нас немає інспектора по охороні природи і в штатах не передбачено? Починається новий рік, ми формуємо бюджет, нам треба працювати. Із 16-ти чоловік ми повинні зараз 6, 5 чоловік скоротити. Що ж нам робити?

Я буваю на круглих столах, на навчаннях, і в Академії була. Приходять до нас професора і починають розказувати про закони, з якими ми працюємо кожного дня. Вони розказують, як їх приміняти до життя. Але коли ми, практики, починаємо задавати питання, що робити в такій чи іншій ситуації, наче пороша спадає з професорів наших. Я згодна з паном Орленко – наше життя сьогодні повністю від теорії відірване. Відповіді на наші питання ми не одержуємо на тих навчаннях. Я теж по освіті інженер-технолог, але маючи 25-річний стаж готова будь-кому з вас розказати, як треба працювати. Так давайте будемо говорити про те, що нас сьогодні дійсно хвилює. Як нам вирішувати під жорстким контролем Держадміністрації наші найболючіші питання?

В. Прошко:

Щодо вашого питання, то ось сидять Попов, Мазурчак, які дійсно створюють структуру під проблеми, а не під постанову Кабінету Міністрів.

Олександр Мазурчак, міський голова м. Кам’ янець-Подільський:

Шановні друзі, давайте спускатися на землю. Цього року пройшли вибори, 60% міських голів були замінені. Прийшли люди тільки в деяких містах, які мають якесь розуміння, що таке місцеве самоврядування. В більшості випадків вони не знають цієї роботи. Є 3 рівні підготовки кадрів. Перший рівень – це ті діти, які закінчують школу і з них хочуть зробити управлінців. Це мене найменше цікавить, тому що таких університетів є сьогодні багато, на жаль, погоджуюся з Олександром Івановичем, вони виходять без знання професії. Більше мене цікавлять ті люди, які прийшли до влади і їх треба перепідготовити чи підготовити. Я вчуся зараз в Академії і це третя вища освіта, пройшов стажування в Сполучених Штатах, в Литві, Ізраїлі. Завдяки допомозі Фундації «Україна-США» у нас пройшли стажування 2 чоловіка в Англії, 2 в Брюсселі. Так от, я хоч пройшов 3 стажування за кордоном, але більше користі отримав від того, що поїхав в Комсомольськ, Бердянськ, Славутич, тобто набрав практичного досвіду тих міст, які вже мали якісь досягнення. Десятки міст присилали до нас делегації і ми ділилися своїм досвідом. На сьогодні навчальні заклади, треба визнати, не готові до підготовки міських голів. Бо самі викладачі не мають навиків, практичних знань, які найбільше потрібні. Вклад Фундації «Україна-США» тим, що вони випустили вже два посібники для починаючих міських голів, це вже дуже гарний крок і один з варіантів допомоги.

У нас є 450 міст, які входять в Асоціацію. Є 12 тисяч громад, є величезний масив людей і між ними дуже гарні спеціалісти, гарні працівники, які багато років працюють і дають гарні результати. Ніхто на них не звертає увагу, якщо він сам ніде не висовується, то він і не буде помічений. Сьогодні потрібно мати систему відбору цих людей. Наприклад, в Америці є Асоціація менеджерів. Цей міський менеджер керує містом, а міський голова це є політична фігура, його вибирають, а менеджер керує всім господарством міста. Якщо його слідуючий мер звільнив, він тут же буде запотребований в іншому місті. От є кадровий резерв, це прекрасна річ. Я не пам’ ятаю випадку, щоб хтось зайняв якусь керівну посаду з цього кадрового резерву. Дуже рідко таке трапляється. Як призначаються голови рай адміністрацій? Приходить новий губернатор, він бере по принципу особистої відданості. Ніколи за принципом, що людина пропрацювала заступником і має якісь знання. На жаль сьогодні це є факт. Так от, я вважаю, що при нашій держслужбі або при Секретаріаті Президента повинен бути створений орган, який буде займатися відбором кадрів і тоді відібрані кадри могли би проходити спеціальну підготовку для того, щоб можна було їх далі призначати і використати як «золотий резерв». Вадим Якович абсолютно правий, що при теперішній системі стимулювання ми ніколи не сформуємо кращих кадрів і вони не будуть керувати ні регіоном, ані країною.

Володимир Удовиченко, міський голова м. Славутич:

Тема сьогоднішнього мого виступу – «Сучасні знання управлінських кадрів, вимога часу». Я думаю, що доповідь цю я вже зробив самою назвою. Сьогодні для управління в сфері місцевого самоврядування потрібні сучасні знання. А тепер в розмові трошки відійду від тієї лекції. Завжди при будь-яких обставинах треба знаходити вихід, іти назустріч проблемам, вирішувати їх і бути від того щасливим. Який би стан не був, головне – ніякої істерії, все можна побороти. Сьогодні прекрасний час розвитку, формування незалежності України, і колись історія повернеться до сьогоднішніх часів. Головне, щоб кожен з нас максимально зробив в цьому часі. Сьогодні у нас є таланти і кадри є, звичайно що має бути система, щоб шукала цих управлінців. Проблема у нас – це мотивація. Не можна ж розраховувати на те, що на таку заробітну плату до вас побіжать головні архітектори, які будуть прекрасно вписувати споруди в схили Дніпра. Тому ми повинні дуже багато чого переробити, але починати із певних мотиваційних систем. Немає системи, немає стратегії розвитку України, немає тактичних питань розвитку України, немає узаконеної, щоб ніяка рука не доторкнулася до принципів внутрішньої і зовнішньої політики України. Немає звісно і системи підготовки, перепідготовки, резерву кадрів як такої. Тому що все знаходиться в хаосі і великих змінах.

Але початок є. Повністю підтримую Олександра Павловича. Подивіться, Академія муніципального управління, Мальчин створив, сьогодні Присяжнюк працює, це система. Усім мерам пишуть: давайте діточок своїх, будем готувати. Далі, Академія при Президентові України. Там система є і дійсно можна готувати на певні посади, з мерів, або на мерів, треба розділити цю систему, але вона є і працює. Я навчався у вищій партійній школі у 1986 році, оце була школа. Але забрали і зараз якщо зайдеш на кафедру управління сучасним містом і усіма регіонами України, то тільки зайдеш – відразу ж треба виходити, бо там нема де стати, не те що сісти. Про яку ми можемо говорити системну державну політику щодо підготовки кадрів. Звісно що все починається від керівника. От прийшов мер, якого обрали люди. І перед ним страшний світ проблем. Він думав прийде, там ресурс, гроші, зараз як займусь, так все буде нормально. А там нічого немає, там навпаки треба мистецтво управляти без грошей. Муніципальний менеджмент, муніципальне управління надзвичайно складне, особливо в перехідний період. Потрібні спеціальні знання до того управління. Тому я б зосереджувався принципово на підготовці міських голів. Тому не все так погано. На мій погляд, у нас з вами є шанс, коли слабка влада, а сьогодні влада не тільки слабка, вона нікчемна, в цей час затвердити місцеве самоврядування. Цей шанс ми не повинні проігнорувати, якщо ми цього не зробимо, далі ситуація буде приводити до авторитаризму і до сильної руки.

18.03
Круглий стіл «Політичні партії в системі місцевого самоврядування: проблеми, тенденції, перспективи»
26.02
Круглий стіл «Шляхи, методи та технології підвищення якості адміністративних послуг місцевого самоврядування»
25.01
Круглий стіл «Місцева влада в інформаційному суспільстві. Електронне врядування: концепція, практика, виклики»
30.10
Круглий стіл за підсумками проведення Європейського тижня місцевої демократії
06.09
Круглий стіл «Місцеве самоврядування в контексті громадянського суспільства»
26.07
Круглий стіл «Питання місцевого самоврядування у програмах політичних партій»
27.06
Круглий стіл «Співпраця місцевої влади із засобами масової інформації»
27.05
Круглий стіл «Бюджетна система місцевого самоврядування. Перспективи реформування»
18.04
Круглий стіл на тему: «Післявиборчий рік місцевого самоврядування. Тенденції, проблеми, перспективи»
21.03
Круглий стіл на тему: «Маркетинг громади, регіону, країни»
© Copyright 2011
Інститут демократії
імені Пилипа Орлика
Всі права захищені