На головну Контакт Пошук
 
Центр Місцевої Демократії
Події
Круглий стіл «Співпраця місцевої влади із засобами масової інформації»
27.06

Микола Томенко, віце-спікер Верховної Ради України

Шановні колеги, було би дивно, якщо я б не сказав кілька слів про загальну ситуацію. Оскільки, думаю, вона надзвичайно важлива для того щоб розуміти що нас найближчим часом чекає. Я сьогодні доходжу до висновку, що найближчі півроку або рік система місцевого самоврядування буде залишатись єдиним інститутом гарантування стабільності в країні. Верховної Ради у нас немає, до судової влади у нас питання, бо якщо суспільство її не визнає і значна кількість політиків каже що будь-яке рішення неправильне, то є питання з судовою владою. Уряд, очевидно в силу різних обставин, як би ми до нього не ставились, все рівно стає суб’єктом виборчого процесу. Фактично залишається система місцевого самоврядування. Ще раз підкреслюю місцевого самоврядування, тому що нажаль і обласні і районні адміністрації, і певною мірою обласні ради і районні ради, бо я вважаю це системою регіонального врядування, а не місцевого самоврядування, будуть задіяні в виборчому процесі. Фактично те що ми називаємо територіальною громадою – село, селище і місто, передовсім місто, воно буде в основі того чи втримає країна ситуацію відносної стабільності, вже не абсолютної стабільності чи не втримає. Мій прогноз є такий – якщо ми підемо оптимістичним сценарієм, я маю на увазі вибори відбуваються 30 вересня, всі хто виграв чи програв визнають законність вибрів, ми збираємось в сесійній залі, в короткий термін обираємо коаліційний уряд і формується опозиція. Це означає, що очевидно, на другій сесії, бо перша сесія організаційна, на другій сесії стане питання про майбутнє місцевого самоврядування в контексті змін до Конституції. Якщо ми з 2 сесії Верховної Ради 6-го скликання почнем цю реальну роботу, вважайте що мінімум рік піде на процедуру узаконення, я сподіваюсь, реальної системи місцевого самоврядування. Якщо ми все це просумуєм, що я сказав, десь півтора року ми живемо так як ми живемо і ні в кого не повинно бути ілюзій, що в короткий термін щось швидко поміняється, у вас з ’я вляться більші фінансові повноваження, більші управлінські повноваження, що ви не будете мати проблеми з головами обласних чи районних адміністрацій. Нажаль так воно буде як і є. Причому це, як я сказав, супероптимістичний сценарій, супероптимістичний. Я вам не називаю прізвища відомих політиків, які роблять заяви, що це буде швидко - через два дні , через три дні. Я думаю, що це неадекватні заяви. Треба дивитися на ситуацію як вона є, але я хотів би щоб ми пішли таким шляхом. Хоча б через півтора роки ми розуміли, що у нас територіальна громада стала основою ухвалення рішень. Тоді ми зрозуміли б що у нас робить область. Я вважаю зараз найбільшою проблемою обласний і районний рівень, тому що вони є з одного боку заручниками політичної гри. Якщо, наприклад, голова обласної адміністрації представляє якусь політичну силу, а її не любить інша політична сила, то він буде робити все проти області і залишиться на тій посаді. Це навіть краще йому, при цій ситуації яка склалась. Тому що він іде на свідомий конфлікт. Скажемо так, тут же ми всі свої, наприклад представлений він Президентом, він іде на свідомий конфлікт з «регіонами» (партією). В деяких випадках позитивно, в деяких дуже негативно для територіальної громади. Для нього 100% гарантовано, що Президент його ніколи не зніме. Тому що цей політичний момент дає йому карт-бланш на районному і обласному рівні впевнено себе відчувати. Отже, так я читаю сьогоднішню політичну ситуацію.

Особливо мене непокоїть історія власне з самими виборами, тому що відбудуться фактично дві виборчі кампанії і знову таки, ви в непростій ситуації. Почалась перша виборча кампанія, вона неоголошена і неправова. Згідно чинного законодавства вона має розпочатись з 1 серпня. Але виборча кампанія іде. У нас вічна проблема, ми про це говоримо, але законодавчо ми це не врегулювали, що до офіційного початку виборчої кампанії можна робити більше ніж під час виборчої кампанії. Зараз можна розміщувати кліпи, проводити зустрічі, роздавати безкоштовно все що завгодно. Це не порушення Закону, а от з 1 серпня вже Центральна виборча комісія, обласні будуть контролювати. Скажімо, умовно, ви не можете роздавати безкоштовно гречку, а зараз можна роздавати, гроші давати людям, кліпи в будь-якій кількості поширювати, при чому не обов’язково казати хто за це платить. Це в укору нам усім, тому що, якщо Верховна Рада не здатна це зробити і ви могли б притиснути, але Закон є таким яким він є. Отже, зараз одна виборча кампанія, а з 1 серпня вже іде офіційна виборча кампанія. Мене вчора порадила одна інформація – це рішення політичної ради Партії регіонів, тому що мій підхід є такий – якщо про щось домовляються, треба виконувати. Після вчорашнього рішення я зрозумів точно, що вибори у нас будуть. Я не знаю яка там була дискусія, але рішення Партії однозначне, вона розпочинає підготовку до виборів. Єдине що мене найбільше непокоїть це все-таки що відбудеться 1 жовтня і я би, наприклад, як громадянин і як державний діяч поклав би всі сили і здоров’я на те щоб сьогодні гарантувати у нас те, що буде відбуватись з 1 жовтня. Бо якщо, не дай Бог, складеться ситуація, що якісь політичні гравці скажуть, що вибори були найбільш сфальсифіковані за всю історію України, мені тяжко спрогнозувати ситуацію. Чи є якісь гарантії у нас, якщо одна з політичних сил скаже вибори є незаконними, немає гарантій.

Далі, як діяти, виходячи з ситуації, що я належу до 164 депутатів, які не депутати, які не мають депутатської недоторканості, нічого не мають. Вперше в історії України це відбулось. Зараз у нас унікальна ситуація. Є 164 депутати, до яких я належу, які залишили сьогодні Верховну Раду. А є решта депутатів, які мають депутатську недоторканість, використовують Закон про статус народного депутата. Наприклад, в Славутич приїде Томенко, захоче мітинг провести на Центральній площі. Міський голова може сказати – я Вас дуже шаную, але ж Ви не депутат, Ви кандидат в депутати. І приїде депутат Х, з Комуністичної партії, він скаже – я народний депутат, ще до речі Голова Комітету, мені тут треба зробити те то і те. Тобто ми вперше в історії виборчої кампанії маємо кандидатів в депутати двох категорій. Чому я це сказав? Не тому що я жаліюсь, тому що я боюсь, що якщо сьогодні всі ключові політичні гравці не домовляться, що 1 жовтня закінчилась дискусія. Тоді починаються судові процеси. При нашій чесній судовій системі завжди знайдеться людина, яка скаже – я теж депутат, у мене взагалі заява написана незрозуміло ким. Я просто не знав, коли зачитував Мороз, я був закордоном, це взагалі не мій почерк, я повертаюсь назад в Верховну Раду. Тому, я думаю, що Президент повинен не тільки з Януковичем зустрічатись. Так історично склалось, може комусь з кимсь неприємно сидіти. Але якщо три підписи там є – Мороз, Янукович, Ющенко, хай живуть разом, але вони повинні гарантувати, що по закінченню виборчої кампанії всі розписалися, сказали – були окремі порушення, вибори ми визнаєм, заходимо в Верховну Раду. Через, умовно, тиждень, формується коаліція, ніхто не плачеться. Якщо коаліція погана, наприклад, БЮТ буде в опозиції, ми повинні визнавати цю коаліцію, а не закликати людей розпускати парламент. Тобто ми теж повинні взяти на себе обов’язок цей. Коаліція сформувалась, опозиція пішла, почалась робота. Організаційна сесія повинна тривати тиждень, а не так як ми бавились 3,5 місяців і позорили країну. Я був у цій робочій групі – не хочу згадувати. Це найгірші дні мого життя коли всі хотіли обманути один одного. А я сидів і намагався чистити документи. Коли через тиждень я зрозумів, що задача не в тому, щоб документ писати, тоді я зрозумів, що можна інакше працювати. Це основні мої політичні тези.

Повертаюсь до основної теми. Треба зробити, щоб і село і селище дотягувало хоча б частково до фінансового рівня міста. Я думаю, щоб ви реально оцінювали ситуацію. Ситуація полягає в наступному. Я хочу щоб ви розуміли, що до кінця року, до завершення виборчої кампанії, в масі своїй, ніяких субвенцій ви не отримаєте. Я так розумію, що всі великі плани, скажімо серйозні плани проектів в регіонах, очевидно будуть гальмуватись. Щоб копійка, умовно кажучи, на Славутич пішла, треба було мені і меру обходити всі кабінети, влаштовувати там істерики і все інше, проводити наради, щоб до 20-річчя Славутича ми там якусь копійку отримали. Але так же кожне місто не зробиш і не в кожному місті ювілей і не в кожного міста назва така – Славутич. Тому, я думаю, що сьогодні треба реально подумати над тим як цей період місцевому самоврядуванню прожити і найголовніше, вичленити ті проблеми, які би не впали вам на голову. Як наприклад, це більше обласній раді, з зерном. Таке враження, що ніхто не знав, що у нас такі кліматичні умови, ніхто не знав і тут виникла у нас проблема, що місцеве самоврядування і місцева влада винні в підвищенні цін. Така сама історія була з тарифами. Я, якщо ви пам’ятаєте, в Верховній Раді завжди говорив, що на самому початку уряд повинен зібрати представників місцевої влади, місцевого самоврядування, визначити формат роботи. Я пам’ятаю як ми з Полтавою дішли до того, що я, тоді виконуючий обов’язки мера Полтави, ми торгувались, щоб нарешті «Газ України» виставив їм, Полтаві, що ж буде у них. Їм сказали – ми не знаємо, ніякої вказівки немає, тому що все що стосується житлово-комунальних послуг, все що стосується осені і зими, я думаю, вам треба шукати варіант сьогодні, вимагати, щоб ті стандарти і принципи роботи для вас були визначені. Бо знову ж міста будуть винні. Скажуть, знову міста піднімають ціни, а уряд ні при чому – він нічого не знав. Тому треба визначити 3-5 основних проблеми, які є сьогодні і змушувати уряд, наприклад Міністри, які в списках хай ідуть у відпустку, є Перші заступники Міністра, вони також несуть відповідальність і почати працювати над тими проблемами, які чекають восени. Якщо ви, не дай Бог, втягнетеся у виборчу кампанію і ми будемо чекати поки коаліція буде створена, я прогнозую, що осінь буде одна з найтяжчих.

Прем’єр-міністр зустрічався з частиною журналістів на День журналіста і 90 % часу він посвятив цінам на газ. І я його тут по-людські розумію. Я маю на увазі розуміння можливих змін цін на газ. Ми ніби публічно це не говоримо, але десь в голові повинні розуміти, що нелегке життя нас тут чекає. Повинні до цього життя готуватись.

Виходячи з цієї політичної ситуації, яку я тут змалював, на мою думку реалістичної політичної ситуації, звичайно і взаємини міської влади повинні будуватись, передовсім, з територіальною громадою, бо медіа я розглядаю як нормального комунікатора між владою і громадою. Бо якщо розглядати медіа, як помічника меру, то нічого з цього медіа не буде. Його не читатимуть або воно нікому не буде треба.

Для центральних каналів зараз ключове питання – дострокові вибори, чи буде 150 заяв від народних депутатів про складання повноважень чи не буде. Три місяці вся країна жила питанням коли трудові книжки заберуть і хто своїм чи не своїм почерком пише. Коли я у голів рад питав, чи провели вони якусь кампанію по тому щоб залучити людей, щоб до них приїхали, на оздоровлення приїхали. Щоб наші центральні медіа показали, що немає ніякої загрози. Це політична криза на Банковій і на Грушевського просто напросто. А в країні нема політичної кризи і в містах нема політичної кризи. Краще ви покажіть, що в Крим можна абсолютно спокійно приїжджати, що в Дубно, Остер чи Кам ’ янець можна приїжджати абсолютно спокійно. Так центральні медіа це ж не показують.

Підняли ми з мерами питання тендерних закупівель. Це жорсткий удар по нас – як? Закон тільки набуває сили. Тендерні закупівлі тільки додали проблем. У нас в Криму зараз російські діти відпочивають, а наші діти не відпочивають. Тому що закупити не можна нормально по цій процедурі. Якщо уряд зараз порахує і дасть реальні цифри, ви побачите наскільки менше в цьому році ми оздоровимо дітей за бюджетні кошти. Виявилось, що ця тема вже нікому не потрібна, вже пізно, вже немає сенсу про неї писати в медіа, вже пролетіли. Вже ці гроші загублені. І діти наші будуть або в селі, або по місту роздавати листівки політичних партій.

Наступна моя теза є така – ми маємо згадати, що у нас є така наука, як соціологія. І я знаю, що багато міських голів працюють з цим для того щоб зрозуміти і знайти контакт з місцевою громадою. Ви, як міські голови можете проводити самі щомісячний громадський референдум. Якщо погані показники можете не друкувати, хороші можете друкувати. Але, головне, щоб показники були. Я вірю, що місцевий референдум, як засіб вирішення неполітичних питань, бо ніде в світі політичні питання місцевим референдумом не вирішуються, буде серйозним інструментом допомоги міському голові. Якщо у вас, наприклад, конфлікт з радою, ви можете спокійно скористатись місцевим референдумом і вирішити що вам зробити. Я рекламую вам цей метод, тому що з багатьма міськими головами я контактую і для них є відкриття, що наприклад деякі проблеми, які їм здаються нецікавими для людей, виявляються ключовими. Це підказка також і для ваших взаємин з засобами масової інформації. Може дійсно не треба висвітлювати в ЗМІ ваші щоденні наради, а краще, висвітлити тему безпеки руху на дорогах, це людей цікавить більше. Ви знаєте, ми зараз вийшли на дуже високі показники по кількості людей, яка помирає кожен день на дорогах. В мене виникає запитання – ми повинні пояснювати це людям чи не повинні? У всіх країнах світу показують сюжети на цю тему, щоб трошки виховати людей. На сьогодні є ще інша важлива для людей проблема – кількість утоплених перевищує показники декількох останніх років. Чому така ситуація - тому що басейни ми закриваємо кожен день, дітей не вчимо плавати, порядки охорони на пляжах немає, ніхто на все це не реагує. Тобто от ті проблеми, які в сто раз важливіші, ніж питання скільки депутатів здали трудові книжки. Якби ви разом з громадою це формалізували, вам би з медіа було б набагато легше. Повірте мені, як людині, яка трошки займалась медіа, що журналісту краще зробити об’єктивний, хороший матеріал про життя в місті, ніж показати, що заступник мера чи губернатора вручив 100 грамот.

І насамкінець, історія з роздержавленням. Більшість депутатів погоджуються, що сьогодні треба зберегти те що є, не допустити розкрадання. Це політична воля Парламенту і я її підтримую. Все що стосується власності, все що стосується заробленого територіальною громадою це комунальна та державна власність. І до того моменту, поки не буде зрозуміла погоджена процедура роздержавлення, ніхто не має права чіпати все, що зароблено територіальною громадою. Кабмін під час попереднього засідання ухвалив законопроект про процедуру роздержавлення. Я не бачив ще цього законопроекту, не бачив яка там процедура прописана, але вже зараз ясно, що не Кабмін, а вся громада мусила б подумати як здійснювати цю процедуру роздержавлення. Після проведення перевиборів, буде сформовано новий уряд і тільки цей, новий уряд матиме право подати законопроекти у Верховну Раду. Цей урядовий законопроект зявиться пізніше, ніж ми самі напишемо у Верховній Раді. Це означає що мінімум рік-півтора піде на це законотворення. Чи означає це, те що я проти того, щоб відбулось реформування? Ні, не означає. Це можна робити як експерименти і я говорив з деякими головами обласних рад. Якщо є міська рада, є трудовий колектив і ви підготували територіальну громаду, що, скажімо, ви бачите такий експеримент, який зводиться до наступного. Скажімо, засновник, обласна рада чи міська рада з такого-то моменту не платить ні копійки бюджетних коштів, але передає приміщення в аренду на пільгових умовах, залишає техніку і т.д.. І Ви підписуєте угоду про співпрацю в частині висвітлення діяльності на невелику суму. А члени трудового колективу знають, що вони абсолютно спокійно можуть жити. Я не знаю скільки міста платять, але в кошторисах деяких обласних газет закладено достатньо серйозні суми, також в деяких містах достатньо великі суми . В Києві, якщо я не помиляюсь, приблизно 18 млн. гривень на утримання комунальних медіа. Це немала сума. Але ясно, що це має бути публічно, погоджено з трудовим колективом. А не так як у нас, наприклад, створюють холдинг і журналісти не знають куди той холдинг піде, до кого їх приведе. Журналісти погодились, міська рада вся погодилась, це рішення не однієї фракції чи двох, а вся міська рада погодилась. І громаді пояснили її переваги – ми з бюджету не будемо платити, але цей засіб масової інформації буде робити те й те. Такі неконфліктні експерименти я б вітав. Але, загально кажучи, звичайно ідеально, якби ми робили це в єдиному правовому полі, і якби Закони вже були прийняті. Сьогодні найбільш ласі шматки – це телебачення і тому до газет боротьба не дуже доходить. В основному боротьба іде навкруги питання як опосередковано приватизувати телебачення державної чи комунальної форми власності. Все зводиться до цього питання.

Завершуючи, я хочу сказати наступне – фактично ми зараз переходимо в річний період бездержавної влади. Ви повинні прекрасно розуміти, що сьогодні система місцевого самоврядування, медіа з яким ви працюєте, територіальні громади ваші єдині союзники, тому що шукати в уряді, в інших центральних органах влади союзників зараз буде важко. Державна влада і політики будуть займатись виборчою кампанією. Державні посадовці у своїх діях будуть виходити з позицій корисності для виборів. Якщо для виборів буде корисно, вони будуть вам допомагати, якщо не корисно, вони не допоможуть. Тому я би будував ваші взаємини з ЗМІ саме з цих міркувань. Поки протягом року в країні відбувається вихід з політичної кризи, поки відбуваються вибори, давайте побудуємо між місцевою владою та ЗМІ відносини добросусідства, розуміння, висвітлення засобами масової інформації проблем, які стосуються територіальної громади, навіть захисту себе від центральної влади. Моя порада саме така. Ви сьогодні маєте унікальну місію. Центральна влада буде менше вас «діставати», правда нічого для вас і не робитиме. А у вас є можливість цей трикутник громади медіа і влади максимально замкнути на себе.

Я не сказав однієї делікатної справи, про дострокові місцеві вибори. Я абсолютно переконаний, що до внесення змін до Конституції, проводити їх не можна і це взагалі не законно. І не зрозуміло як це пояснити. Якщо вас обирали під ті повноваження, які у вас є на даний момент, то який аргумент, що вас треба переобирати? Тому, коли я сказав мінімальний термін для змін Конституції півтора роки, то я мав на увазі, звичайно і це. Тому до того моменту, коли нова редакція Конституції з новими повноваженнями системи місцевого самоврядування не набуде чинності, я думаю, що перевибори до місцевого самоврядування недоречні. Спроби підняти тему в парламенті про дострокові вибори до місцевого самоврядування позбавлені серйозних аргументів.

Я вважаю, що в селі, селищі, місті повинні бути мажоритарні вибори. Я раніше з цим боровся, тепер я визнаю свою помилку. Тому що політичні інтереси треба узгоджувати в обласній та в районній раді , там представництво різних громад . Для виборів у ці ради можна залишити партійну систему. Для місцевих рад мають бути тільки мажоритарні вибори.

Володимир Удовиченко, мер м. Славутич

Я зробив спробу запропонувати національну ідею, яка, на мій погляд, може сьогодні об ’ єднати українців, незважаючи на те, де вони живуть. Складається таке враження, що все українське суспільство сьогодні – це лише депутати Верховної Ради, що залишились в залі та ті, що пішли з неї, Секретаріат Президента та Уряд, Генеральна прокуратура та керівництво МВС, а до них додались ще й ви – представники масмедіа, рупори та репортери суспільства, української громади, її надія. І більше в цьому світі нікого і нічого навколо. Будь-ласка, розширте свій світогляд, вийдіть за рамки традиційного мислення. Ми сьогодні повинні прорватися за рамки традиційного класичного мислення і успіх буде за нами. Нарешті зверніть увагу на те, що в Україні ще живуть прекрасні, працьовиті, розумні, патріотичні, натхненні, високодуховні з прекрасною генетикою українські люди. Вони живуть повсякденним життям українського суспільства, яке тільки формується як громадянське і потребує, як мале немовля, догляду, уваги й допомоги щоб вирости здоровим, розумним і сильним. Допоможіть, звертається воно, і я віддячу. Так, є свобода слова, є кому слухати, і це правда, і це дійсно так, але на превеликий жаль, нема кому чути. Нема кому чути і люди залишаються непочутими, один на один із щоденними проблемами. Начальства, звісно, в Україні сьогодні багато, адміністративний апарат один з найбільших у світі на душу населення, але поговорити по душі по великому рахунку ні з ким. Як все-таки змінити в Україні життя на краще? Як зробити так щоб люди зі своїми життєво важливими проблемами були почуті? І як зробити так щоб Україна нарешті стала Україною і щоб не тільки прийдешнє покоління, а ще й нинішнє гордились своєю країною і кожен гордо стверджував – я-українець. Чому ж ми не можемо обрати національну ідею? Чому не об’єднуються мешканці Сходу і Заходу, Півночі і Півдня, Центра та Криму, заради добра і щастя кожного. Шукаймо відповіді і ми їх обов’язково знайдемо. Невеликий екскурс в теорію і практику державного будівництва. Критерієм рівня якості життя громадян, є рівень соціальної сфери. В свою чергу, джерелом соціального розвитку, без сумніву, є економіка. Умовами для створення цього джерела самої економічної системи в цілому, є політична система. Яка вона є в Україні? Думаю не помилюсь, якщо наберусь сміливості і скажу – ніяка. А хто ж утворює політичну систему? Ми з вами. Причому, виключно через вибори. Таке враження, що все що відбувається в вищих органах влади потрібно демонструвати лише молоді, студентству з метою переконання, навчання їх, проведення тренінгів як не можна управляти державою. Чим більш замислююсь останнім часом цими питаннями, тим більше переконуюсь, що національною ідеєю для України може і повинна стати, на мій погляд, українська державність. Пропонує наступне визначення державності. Державність – основні принципи організації суспільства, відносин людини і влади, реалізація яких створюють найсприятливіші умови для всебічної реалізації особистості, її прав, свобод і можливостей. Державність може створити умови для того, щоб людина жила і мала високий рівень життя. В останній час конкурують два принципи державності, а саме, соціальної справедливості та рівних можливостей. Я прибічник принципу рівних можливостей, тому що вважаю, що навіть серед двох людей не можна знайти спільний погляд на справедливість, кожен її розуміє по-своєму. А на практиці досягнути це неможливо з причин обмежених ресурсів. Механізмом реалізації цих принципів державності є держава. Як об’єднати суспільство навколо цієї національної ідеї? Скажу відверто – я не знаю. Але я переконаний в тому, що ви, представники засобів масової інформації, представники масмедіа, що ви знаєте як це зробити, тому що вам сьогодні, як нікому вірять люди. Пропоную план обов’язкових (необхідних) досягнень:

- політична система з децентралізованим державним управлінням;

- місцева демократія є основою демократії в цілому;

- місцеве самоврядування як потужний ресурс ефективного управління повинно відповідати в Україні повинно відповідати принципам Європейської Хартії місцевого самоврядування;

- реалізація принципу субсидіарності – головний засіб побудови децентралізованої держави, територіальної громади і регіональної спільноти, розподіл повноважень;

Формула успіху, на мою думку, зводиться до наявності наступних елементів:

- українська громада

- об ’ єднання зусиль

- громадянське суспільство

- сильна демократична держава

- високий рівень життя кожного

Порада до політиків – накінець усвідомити наступну формулу, треба зрозуміти сучасним політикам – український народ перестав бути рабом для тих хто програв вибори і владу, але разом з тим і для тих хто виграв вибори і владу. Український народ перестав бути рабом. Якщо ми це зрозуміємо, ми зможемо рухатись далі. І зараз в Європі буде ініційовано проведення тижня місцевої демократії. У мене є пропозиція об ’ єднати зусилля і прийняти участь і провести тиждень місцевої демократії в Україні на високому рівні. Треба провести обговорення. Сьогодні самоврядування не усвідомлено в суспільстві як дієвий ресурс надання послуг соціальної системи.

Тобто, якщо ми об’єднаємо зусилля і якщо ми приймемо українську державність, тобто ті умови, які треба створити для життя кожного, то я думаю, що саме ці умови стануть умовами завдяки яким Україна динамічно і дуже швидко не тільки дожене цивілізований світ по рівню життя, а ще й пережене. Тому що у нас умови є кращими.

Дякую Вам.

Вадим Прошко старший радник з питань місцевого самоврядування фундації «Україна-США»

Я цікавлюсь не тільки місцевим самоврядуванням як таким, але й тим як проблеми місцевого самоврядування висвітлюються в засобах масової інформації. Я побачив, що є два способи такого висвітлення. Перший, це висвітлення в муніципальних засобах масової інформації коли кожного дня з’являється мер, перерізає стрічку, допомагає кульгавому перейти вулицю, їде в тролейбусі і спілкується з населенням і таке інше. Я це звичайно «карикатурю», але і в другому способі суть та сама. Друге, це те що я часто бачу або в опозиційних засобах масової інформації, або, нажаль, в центральних, національних засобах масової інформації. В системі місцевого самоврядування крадуть, в місцевому самоврядуванні працюють крадії. Найбільш цікава тема – зняття мера, особливо коли мер не погоджується та іде судовий розгляд по цій справі. Власно кажучи я практично ніде не зустрічаю матеріалів де йшла б мова про місцеве самоврядування, як суспільний інститут. Не просто суспільний інститут, це пласт суспільних відносин, особливо в Україні, де до компетенції місцевого самоврядування відносяться питання і охорони здоров ’ я, і освіти, і значна частина соціальних програм. Це найбільший пласт суспільного життя і найважливіший пласт суспільного життя. Я не бачив таких матеріалів, в яких пояснювали б про те, що таке громада, які у громади права, які у громади обов’язки, що таке рада, які у ради права, які у ради обов’язки, як вони між собою взаємодіють, які проблеми можуть вирішувати. Тільки від американців я чую про співпрацю ради, бізнесу і влади, у нас про це на семінарах ідеться, але в засобах масової інформації про це немає жодного слова. Я абсолютно впевнений, що до того моменту, поки у нас не почнеться справжня місцева демократія, справжня місцева політика, розвитку української державності не буде.

Лариса Івашина, головний редактор щоденної всеукраїнської газети «День»

Я переконана, що журналістика може бути хорошим партнером розумним людям при владі. Але треба повернути ауру запиту на розумну журналістику, на нормальних, відповідальних, журналістів, не політиканський, не інтриганський, не піарницький матеріал.

Для нашої газети головним напрямом роботи є заняття суспільством. Це визначено як основний курс. Те про що говорять навколо пам’ятників – це верхівка величезного айсберга. Очевидно, починати треба з санітарії, з води і каналізації, з дерев, з книгарень. Зараз в районних центрах в приміщеннях книгарень розміщують примітивні казино.

Журналістика має стати відповідальною, припинити «стравлювання».

Ірина Демченко, мер м. Охтирка

Ми зараз побачили реалізацію того про що говорив В.Удовіченко в своєму виступі. Нам дозволили говорити, нам дозволили слухати, але нам до сих пір не дозволили бути почутими. Під час виступу віце-спікер Парламенту абсолютно забув з приводу якого питання ми зібрались – співробітництво місцевого самоврядування з пресою. Він розповів все що захотів, крім теми зібрання, і на цьому все скінчилось. Але я б хотіла повернутися до теми і навести приклади даної співпраці у своєму місті (м. Охтирка, Сумська область).

Я хочу сказати журналістам – не казніться. Сьогодні у мене в місті 4 друковані засоби масової інформації. З них 1 у власності районної ради, решта приватні. Радіо А - FM – приватне, телебачення – приватне. Населення має вільний, необмежений доступ до інформації, журналістам ні на яку тему не заборонено писати. До чого це приводить? Наприклад, я провожу прес-конференцію щопонеділка, надаю загальну інформацію про те, що в місті відбулось протягом минулого тижня і чим місто буде жити наступного тижня. Я даю інформацію про досягнення спортивних команд міста на різних чемпіонатах, багато іншої цікавої та позитивної інформації. ЗМІ таку інформацію пропускають та друкують матеріал про те, що, наприклад, пройшов буревій, повалені дерева, стільки-то було ДТП на дорогах, стільки-то із смертельним результатом, стільки-то людей поховали, де вікна побили. Негативна інформація вся надрукована. Я запитую в редактора однієї газети чому надрукована саме ця інформація, чому їх не зацікавила інша інформація? Редактори аргументують це тим, що у них приватне видання, яке може виживати виключно на скандалах. Тобто журналіст вимушений продавати саме те, що купується. Тому не казніть себе. Абсолютно нормально працювали весь цей час наші засоби масової інформації. Бо хто платить, той замовляє. Суспільство хоче чути таку інформацію і воно її має.

Віце-спікер Парламенту М.Томенко пішов і не почув найголовнішого. Те що ми зараз переживаємо в країні – це трагедія. М.Томенко почав свій виступ з виборів і закінчив виборами. І ця тема цікавить виключно його. Населення міст не підтримує ідею проведення дострокових виборів. Майже 90% населення в моєму місті невдоволено фактом проведення виборів, оскільки, як сказав і сам М.Томенко, обличчя Верховної Ради не поміняються. Нічого не змінеться, навіщо проводити вибори? А тим більше, за другим Указом Президента, напередодні випускних іспитів. Адже всі виборчі комісії знаходяться в школах. Це означатиме забрати певний час людей і відірвати їх від роботи.

І останнє. Є позитивний момент в тому, що відбувається в нашій країні. Я бачу, що депозити в банках за цей період шалено зросли, попит на машини серед населення зріс, будівництво продовжується, підприємці спокійно працюють. Бо сьогодні Президент, Парламент та Уряд вирішують питання проведення виборів, зайняті сваркою між собою і не втручаються у справи країни, не заважають. Країна живе.

Світлана Єременко, головний редактор журналу «Аспекти самоврядування»

Висвітлення проблем місцевого самоврядування у ЗМІ є великою проблемою. Мій досвід редактора журналу «Аспекти самоврядування», який розглядає ці проблеми, говорить про те, що однією з причин цієї проблеми є некомпетентність журналістів. Нажаль дуже мало журналістів орієнтуються в проблемах місцевого самоврядування. Наприклад, редакція «Аспектів самоврядування» стикнулась з такою проблемою, коли ми не могли собі підібрати власного кореспондента в м. Херсон. Багатьом місцевим журналістам ми давали завдання написати про проблеми місцевого самоврядування і ці матеріали були настільки низького рівня, що їх не можна було друкувати. Бували випадки, коли я хотіла замовити матеріал про місцеве самоврядування, а мене запитували що це таке. Журналісти не знають що таке органи місцевого самоврядування, чим вони відрізняються, наприклад, від державних органів влади. В 2003 році мені довелось очолювати проект «Співпраця влади, громади і засобів масової інформації – запорука демократії». В ході реалізації цього проекту зясувалось, що нажаль такої гармонійної співпраці доведеться ще чекати довго. Причини цього наступні: 1). Мери, влада не довіряють ЗМІ і недостатньо оцінюють роль засобів масової інформації у висвітленні їх же роботи та не зацікавлені давати повну інформацію. 2). Низький рівень прес-секретарів і прес-служб. Деякі громадські організації, в тому числі Фундація «Україна-США», намагаються покращити ситуацію в цій сфері, проводять тренінги.

Міським головам треба дуже вимогливо ставитись до вибору прес-секретарів на конкурсній снові. Трапляються випадки, коли прес-секретарі вважають, що вони можуть майже замінити мера. Деякі прес-секретарі самостійно вибирають які засоби масової інформації та яких журналістів запрошувати на прес-конференції до мера міста та давати їм інформацію, а яких не запрошувати.

Мери повинні давати правдиву інформацію та не говорити більше не про те що мер зробив, а які позитивні зміни відбуваються в місті, в суспільстві. Тому що деякі прес-секретарі та пресслужби вважають свої головним завданням висвітлювати кожен крок мера.

З моєї точки зору надзвичайно важливим є питання просвітництва громади. Треба працювати над просвітництвом громади. Нажаль дуже часто член громади, житель міста не асоціює себе з громадою. Він сприймає окремо мерію, окремо громаду і окремо себе. Ми весь час говоримо про необхідність залучення громади до прийняття рішень, залучення кожного громадянина до вирішення якоїсь проблеми з громадського життя. Але в реальності такого немає. Насправді якась громадська організація виграє черговий грант на створення умов для співпраці мерії та громадян. Організація проводить черговий референдум або громадські слухання і на цьому все закінчується. І знову влада живе окремо, ЗМІ окремо, громада окремо.

Такі я бачу проблеми, які ми маємо вирішувати разом.

Олександр Білянський, заступнк Міністра з питань житлово-комунального господарства України

Нещодавно було внесено зміни до Програми реформування житлово-комунального господарства, які базуються на прямій роботі з містами. Ми відібрали 80 пілотних міст на наступний рік з якими будемо працювати не через обласні адміністрації, а напряму. Є 12 програм, по яких будуть фінансуватись в країні всі заходи з реформування.

Уряд обіцяє виділити достатні кошти для реформування. Наразі ми міняємо підхід до виділення коштів. Наша мета – з грантовою системою до виділення коштів на житлово-комунальне господарство закінчити. Видавати кошти тільки під проекти, під кредити банків, де держава буде сплачувати кредит частково або частково покривати відсотки по кредиту. Втім гроші на реформування житла і створення ОСББ будуть і далі виділятись грантовим методом, тому що там немає ніякого економічного ефекту, окупності там немає і ніякий інвестор гроші туди не вкладе. Тому там гроші будуть напряму з державного бюджету за умови створення там управляючих кампаній і ОСББ. Однією з умов ми вважємо співучасть населення у фінансуванні цих програм. Кожен мешканець повинен вкласти 5-10 % в той ремонт, що буде робитись. На наше глибоке переконання якщо цього не зробити система житлово-комунального господарства буде продовжувати руйнуватись.

Я хочу вас проінформувати що зроблено за останні два тижні урядом та Верховною Радою. 13 червня на засідання Кабінету Міністрів схвалено Житловий Кодекс. Нажаль на розгляд у Верховну Раду це документ не піде, тому що сесія Верховної Ради закінчилась. Житловий Кодекс прийнято вдруге. В 2005 році він був прийнятий не тільки Кабінетом Міністрів, але й Верховною Радою, але уряд Ю.Тимошенко наклав на нього вето. Тому у нас до цього часу діє Житловий Кодекс 1983 року, який абсолютно не відповідає реаліям сучасного дня.

19 червня у Верховній Раді було прийнято два Закони, які нас напряму стосуються. 1-й «Про проїзд в міському електротранспорті», пільговий тариф по електроенергії, встановлений на рівні населення залишається до 1 січня 2010 року. 2-й це внесення змін до Закону «Про закупівлі». Основні зміни, які стосуються нас з вами – підвищення планки на товари з 20 тисяч до 100 тисяч і на послуги і виконання робіт з 50 до 300-х сот. По-друге, значне зменшення впливу Тендерної Палати, ліквідується реєстр, оголошення можуть бути не тільки у Віснику Тендерної палати, але й в інших виданнях. Чому я так подробно розповідаю про ці два Закони? Як запевнив депутатів Перший віце-премєр М.Азаров, ми попросимо Президента щоб він підписав ці Закони негайно і щоб вони негайно вступили в силу з моменту опублікування, не чекаючи місяця. Тому що в прикінцеві положення Закону «Про закупівлі» були внесені такі зміни. Так що ми маємо надію, що процедура тендерів значно полегшиться і вам буде легше працювати на місцях.

На прохання Київської ради ми внесли зміни в 630-ту постанову стосовно правил надання послуг населенню з водопостачання, теплопостачання та водовідведення. Зміни полягають в наступному: 1). дозволяється встановлювати лічильники не тільки на будинках, але й на групах будинків до моменту встановлення лічильників на будинках, тобто на тимчасовий термін. Тому що в м. Києві, наприклад, 10000 будинків, постанова 630 передбачає тільки побудинковий облік і необхідно рік, півтора щоб їх встановити навіть при наявності коштів. 2). В постанові була записана норма, що гаряча вода повинна мати температуру 50-75 градусів. Це приводило до завищення витрат при розрахунку плати з гарячу воду і необґрунтованих витрат населення. Зараз записано, що температура води повинна бути 50 градусів, але не вище 75.

У нас дуже багато проблем по різниці показників будинкових лічильників і суми показників квартирних лічильників. Весь час казали що це похибка лічильників, пояснювали тим, що лічильники різних класів і т.д. У нас не зроблено елементарного – зняття показників будинкового та квартирних лічильників одночасно. Тому, звичайно, завжди будуть розбіжності. Якщо водоканал знімає показники 8 числа, а споживач може здавати показники до 16 числа кожного місяця. Тому було внесено зміни про одночасність зняття показань з будинкового та квартирних лічильників. Це означає, що водоканал повинен дати всім житловим організаціям графік коли він на тому чи іншому домі знімає показники. Організації повинні довести цю інформацію до мешканців і вимагати від них здач показань саме в цей день. Всі інші показники не приймаються і розраховуються по середньомісячному. Таким чином ми хочемо врегулювати це питання.

У нас є ще і інші кроки по врегулюванню різниці, яка виникає. У нас не враховуються витрати води на потреби будинку. Тобто на полив газонів, миття сходів і т.д. Ці витрати не йдуть через будинковий лічильник. Це теж досить значні витрати води.

Зміни до постанови № 560 по розрахунку плати за утримання житла до кінця червня ми подамо на узгодження з зацікавленними міністерствами та відомствами. Зміни зводяться до наступного: 1). Ми дозволяємо містам нараховувати плату за вивезення сміття на їх вибір або по квадратних метрах, як сьогодні, або по кількості людей. В Міністерство приходять сотні листів від мешканців, десятки листів від органів місцевого самоврядування з проханням дозволити плату за вивіз сміття нараховувати по кількості людей. Те саме стосується питання плати за проїзд в ліфтах. Але в цьому випадку ми не переходимо і не збираємось переходити. Тому що у нас в платі за утримання житла немає плати за проїзд у ліфті. Це не трамвай. У нас плата за технічне обслуговування ліфту. Громадянин може їздити ліфтом, може не їздити, це його справа. Він сплачує за ліфт на тих самих засадах, як сплачує за систему пожежегасіння. Пожежи немає, але споживач сплачує.

Що стосується сміття. Ми зробили розрахунки по трьох містах. Варіант діючий – по квадратних метрах і варіант по людях. Результати наступні. 1).Сума виходить абсолютно однакова, вона відрізняється менше ніж на 1 %. 2). Проходить перерозподіл плати між людьми заможними і людьми бідними. При системі нарахування по людях бідні будуть сплачувати більше, багаті менше. Тому що заможні люди в трьохкімнатній квартирі живуть вдвох, платять сьогодні за 150 метрів, завтра будуть платити за 2 людей. Бідні в двокімнатній квартирі живуть по 8 чоловік, сьогодні сплачують за 50 метрів, завтра будуть платити за 8 людей.

Зважаючи на чисельні заяви прохання, доручення Секретаріату Президента і т.д., ми вирішили дати місцевій владі право вибирати самостійно процедуру нарахування плати за вивіз сміття.

Міністерство дуже активно зараз займається енергозбереженням. Готується Закон «Про енергоефективність в житлово-комунальному господарстві». Згідно прогнозних розрахунків ціна газу через 5 років буде 500 євро зо 1000 кубів, не менше. Уявіть собі які будуть тарифи і хто їх зможе заплатити, якщо ми сьогодні максимально не скоротимо споживання газу. До речі виробництво газу, який призначений на комунальне господарство та для населення, скоротилось. Був 21 мільярд, зараз віднімається 6 мільярдів і виходить 15. 6 мільярдів – це газ приватних власників, які не хочуть його подавати ні житлово-комунальному господарству ні населенню. Вони хочуть продавати його або підприємствам по вищій ціні або продавати за кордон. Тому наша задача зараз запровадити інші енергетичні джерела. Відомо що в світі газу залишилось на 60 років, нафти на 70, вугілля на 300.

18.03
Круглий стіл «Політичні партії в системі місцевого самоврядування: проблеми, тенденції, перспективи»
26.02
Круглий стіл «Шляхи, методи та технології підвищення якості адміністративних послуг місцевого самоврядування»
25.01
Круглий стіл «Місцева влада в інформаційному суспільстві. Електронне врядування: концепція, практика, виклики»
30.10
Круглий стіл за підсумками проведення Європейського тижня місцевої демократії
06.09
Круглий стіл «Місцеве самоврядування в контексті громадянського суспільства»
26.07
Круглий стіл «Питання місцевого самоврядування у програмах політичних партій»
27.06
Круглий стіл «Співпраця місцевої влади із засобами масової інформації»
27.05
Круглий стіл «Бюджетна система місцевого самоврядування. Перспективи реформування»
18.04
Круглий стіл на тему: «Післявиборчий рік місцевого самоврядування. Тенденції, проблеми, перспективи»
21.03
Круглий стіл на тему: «Маркетинг громади, регіону, країни»
© Copyright 2011
Інститут демократії
імені Пилипа Орлика
Всі права захищені